Марина Рожнятовська – художниця ще молода, але вже відома далеко за межами України. Популярність їй принесла акварель. Останнім часом Марина Рожнятовська захопилася іншою технікою – пише олією, і в цих роботах простежується її неповторний почерк. Хоча інший відомий полтавський аквареліст Володимир Бернацький поки що не може примиритися з тим, що Марина охолола до акварелі. Адже акварелістів насправді дуже мало, бо ця техніка складна, і не кожен здатен по-справжньому оволодіти нею, приборкати фарби, які при неточному чи повільнішому, ніж треба, рухові “пливуть”, розтікаються, і виправити помилку вже неможливо. Але художниця весь час у пошуку, вона випробовує себе і працює в різних техніках.
Про це Володимир Бернацький говорив на відкритті персональної виставки етюдів та картин-мініатюр Марини Рожнятовської у літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського “Рідній Полтаві присвячую”. Так авторка назвала першу після перемоги в Міжнародному конкурсі живописних робіт “Картина з багатьох картин” у Болгарії виставку в своєму рідному місті. Марина поспішає малювати споруди та архітектурні ансамблі Полтави такими, які вони є сьогодні, адже обличчя міста швидко змінюється. Олія дає кращу можливість зафіксувати їх обриси більш чітко, ніж повітряна, рухлива акварель. Також художниця любить зображати природу, фрагменти навколишнього світу. Дерева і квіти з’являються на її полотнах частіше на фоні міського пейзажу або як окремі елементи, що живуть власним життям.
Полтава в творах молодої майстрині – спокійне, замріяне місто, яке не поділяє стрімкості та динаміки мегаполісів. Деінде, щоправда, з-поза невисоких споруд історичної частини вже підносяться до неба сучасні висотки – гарні, але все-таки чужорідні старій Полтаві. Ці “свічки” пензель художниці поки що обминає, увічнюючи Полтаву такою, як у часи дитинства…

Наталія ЖОВНІР
Журналіст