Цьогорічні жорстокі події в Криму та на Сході держави об’єднали українців у єдину багатомільйонну родину, що змушена боронитися від лихих намірів недоброго сусіда. І, як усяка дружна сім’я в тяжку годину, тепер разом вирішуємо клубок накопичених проблем. Адже армії, яку останнім часом свідомо перетворювали на “годівницю” для генералів, зараз не вистачає найнеобхіднішого: пального, зброї, засобів захисту.
Жовто-блакитне знамено майорить над обійстям Ігоря Вишкварка із села Надежда, що в Диканському районі. Господаря родини разом із кількома односельцями було мобілізовано до українського війська ще 2 квітня. Час відтоді для сім’ї перетворився на суцільний потік тривожних новин із зони антитерористичної операції. Із завмиранням серця слідкують за подіями дружина Ігоря Інна, 5-річна донечка Маринка, батьки, тьотя. Із нетерпінням родина чекає, доки все благополучно закінчиться. Служить чоловік водієм механізованої бригади, що базується у Дніпропетровській області. Звідси хлопці ЗІЛами доставляють на Донеччину такі необхідні бійцям медикаменти, спорядження для наметових містечок, зброю. Разом з Ігорем несуть службу земляки Руслан Артеменко, Сергій Назаренко, Олег Ігумен. Виконуючи обов’язок, щоденно ризикують життям і здоров’ям.
Нещодавно Ігор на кілька днів навідався додому. Дізнавшись, що у солдата немає бронежилета, придбати його допоміг заступник голови районної організації ВО “Свобода” Володимир Шрамко завдяки сприянню народного депутата України Юрія Бублика. Минулого тижня Володимир Шрамко та заступник голови райдержадміністрації Тетяна Біляєва побували в Надежді. Вони вручили Ігорю бронежилет та товари першої необхідності, побажали гідно виконувати військовий обов’язок і повернутися додому живим-здоровим.
Нехай кулі оминають наших хлопців, а їхнім родинам надходять тільки добрі вісті. За вас вболіває вся велика полтавська родина.

Валентина ДІДЕНКО