Голова Котелевської районної ради Володимир Володимирович ДОВГУША народився 6 липня 1967 року в Зінькові у сім’ї службовців. У 1988 році закінчив Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Г. Короленка за спеціальністю “Вчитель історії та правознавства”. Працював учителем, заступником директора, директором Котелевської загальноосвітньої школи № 4 І–ІІІ ступенів. З 2010 року – вчитель Котелевської гімназії № 1 ім. С.А. Ковпака. Депутат районної ради кількох скликань. Головою районної ради обраний
25 лютого 2014 року. Член ВО “Батьківщина”. Одружений. Має доньку.
1. Реформування місцевого самоврядування назріло й необхідне, але має бути спрямоване лише на користь громади. Очікую позитивних результатів у практичній діяльності місцевих рад від децентралізації влади в країні й суттєвого розширення повноважень територіальних громад. Саме на рівні громад можливо максимально забезпечити надання якісних та доступних адміністративних, соціальних та інших послуг, становлення інститутів демократії, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності.
Вважаю, що формувати органи влади треба виключно з урахуванням професійних якостей і компетентності тієї чи іншої особи, незважаючи на її політичні уподобання. На будь-якій відповідальній посаді повинен бути, перш за все, фахівець, а не призначенець за партійними чи якимись іншими квотами. Громадяни, звертаючись до органів влади, сподіваються на допомогу, оперативне і справедливе вирішення проблем. Тому вимагаю, насамперед, дотримання законності й порядності в роботі.
2. Одним із інструментів регулювання соціальних і економічних процесів у районі є його бюджет. З нашого районного бюджету фінансуються установи соціально-культурної сфери зі штатом у понад тисячу працівників. Вже одне це свідчить про його соціальну спрямованість. Насамперед варто зазначити, що виконання районного бюджету та програм розвитку перебуває в прямій залежності від економічної ситуації в країні.
За 5 місяців поточного року обсяг виконання зведеного бюджету району по доходах склав 104,9 відсотка до плану на цей період, який затвердили місцеві ради, районного бюджету, – 95,9 відсотка.
Наш район – сільськогосподарський, аграрний сектор є бюджетоутворюючим. Тож вселяє надію, що, незважаючи на складні умови, він розвивається, зокрема зростають виробництво та реалізація м’яса (121 відсоток), молока (106 відсотків), а стан посівів дає підстави сподіватися на хороший урожай.
Щодо суспільно-політичної ситуації в районі, то життя показало ілюзорність адміністративних методів формування партії влади.
Після початку російської агресії ми стали свідками стрімкого піднесення патріотизму. І цей набуток ми не маємо права втратити. Тим більше, що в абсолютній більшості людей є розуміння складності ситуації і згода разом із державою переносити негаразди. Але таку ситуацію не слід затягувати, щоб у суспільстві не накопичувалася моральна втома.
Оцінку діяльності влади, якою б вона не була, громада здійснюватиме за тим, яким буде рівень життя людей, чи зможе людина, яка працює, достойно забезпечити своє життя та родини.
3. Першочерговими завданнями у своїй діяльності вважаю підтримку в районі нормального функціонування усіх систем життєзабезпечення, роботи установ, організацій, підприємств, забезпечення правопорядку, захисту прав і свобод громадян, усіх соціально-фінансових виплат. При цьому зазначу, що, рухаючись уперед, ми повинні не відкидати й не розпорошувати все те, що вже зроблено в районі, а продовжувати напрацювання в економіці, будівництві, питаннях благоустрою, в залученні коштів на розвиток соціальної сфери.
Інше завдання – припинити нав’язуваний суспільству розкол: за партійною, територіальною ознакою тощо. Ми всі – громадяни України, і саме це має нас об’єднувати.
Щодо економічного сектора, то для Котелевського району пріоритетними (крім, звичайно, сільського господарства) є залучення інвестицій, розвиток туризму, а також упорядкування взаємовідносин з нафтогазовим комплексом. Адже з надр району добувається понад мільярд кубів газу, близько 630 тисяч тонн нафти і газового конденсату. А ми від того не маємо практично нічого. Я не кажу вже про рентні платежі. Останніми роками газонафтодобувачі перестали робити свій вклад у соціальну сферу. Приміром, у 2011 році був укладений договір на виділення району 600 тисяч гривень, отримали 430 тисяч, у 2012 році в договорі заклали 420 тисяч гривень, надійшло 75 тисяч, а торік – жодної гривні (хоч в договорі передбачали 600 тисяч). Тому ми підтримуємо зусилля обласної влади, спрямовані на прийняття рішень на державному рівні про направлення частини рентних платежів у бюджети місцевих громад.
Одне слово, роботи дуже багато – різної, часом дуже складної. Але оптимізму додає те, що налагоджено взаєморозуміння між органами місцевого самоврядування, виконавчою владою та представниками громад.