Так можна сказати про Ольгу Калішенко, яка працює на Кобеляцькому комбікормовому заводі вже 37-й рік.
Батьки її познайомилися на фронті.
– Моя мама, Раїса Іванівна, родом із Кобеляк, у війну спочатку була шофером, а згодом працювала у санчастині, – розповідає Ольга Калішенко. – Батько, Григорій Олексійович, був старшим лейтенантом, мама у нього в роті служила. Тато родом із Підмосков’я. Після одруження вирішили жити на Полтавщині, у Кобеляках, бо так дуже хотіла мама. Народилася старша донька Ніна, а потім – і я.
Після школи Ольга поїхала на навчання до Дніпропетровського технологічного технікуму. В 1972 році отримала диплом техніка-технолога.
– Так все життя і пропрацювала за обраною ще в юності спеціальністю, – розповідає жінка. – Після технікуму поїхала на роботу в місто Куп’янськ. Але тягнуло додому, повернулася в рідне місто. Познайомилася із хорошим чоловіком, одружилися. На комбікормовому заводі починала лаборантом.
Були у трудівниці й інші записи в трудовій книжці – “технік-лаборант”, “хімік-лаборант”, а з 1987-го завідує лабораторією. Контролює якість, умови зберігання зерна.
– Маю дуже цікаву роботу, – переконана фахівець. – Вважаю, що зерно – ніби жива істота, воно дихає, живе. Тому я маю не допустити, щоб там завелися хвороби чи жуки. Подобається працювати з приладами, проводити досліди.
Кажуть, щаслива та людина, яка вранці із задоволенням поспішає на роботу, а увечері – додому. Залюбки йде вранці Ольга Калішенко працювати на рідний завод. Після зміни з радістю – додому, де чекає чоловік Михайло Григорович.
Майже 40 років подружжя живе у мирі та злагоді. Калішенки переконані: аби прожити щасливо, чоловік і дружина мають бути протилежними за характером. А протилежності, як відомо, притягуються. Виховали доньку Олену, яка живе в Комсомольську, вона працює юристом. А ще радість для подружжя – дві внучки – Юля і Ліля:
– Такі розумнички: Юля вчиться на фінансиста, а Ліля – спортсменка, займається бадмінтоном.
Ольга Григорівна поділилася секретом сімейного довголіття, до якого варто прислухатися всім:
– Ставтеся до життя й до проблем з оптимізмом. Будьте терплячішими до недоліків один одного – в довгому сімейному союзі вони спільні. Не намагайтеся перекроїти іншу людину. І не бійтеся труднощів, а долайте їх разом.
Марина СІДАШ.
Кобеляцький район.