У випуску зорянського додатка “Зустріч” за 14 березня цього року надруковано роздуми Варвари Романівни про життя жінки. Хотілося б додати до них і свої.
Як на мене, мабуть, основним для людей поважного віку мають бути спільні погляди на соціально-економічні події в країні. Це важливо, бо від цього залежать наші життя і здоров’я, якого, як правило, на схилі літ всім бракує.
Смішним видається той факт, коли немолоді чоловіки, знайомлячись, вимагають від жінок фотографію чи розміщують в Інтернеті світлини зі свого життя-буття, до речі, невідомо якої давнини. Якщо хтось хоче знайти собі пару, мабуть, бажано спочатку зустрітись, щоб мати реальне уявлення, а вже потім витрачати час на телефонні розмови чи листування. Лише особиста зустріч, хоча б одна, навіть на вокзалі, дасть змогу в подальшому підтримувати заочне спілкування, а можливо, й поєднає долі.
Як пише Варвара Романівна, чоловіки рідко розповідають, що вони вміють робити по господарству, що читають, чим захоплюються у вільний час. Натомість вимагають, щоб жінка була зразковою господинею, стрункою красунею. Я знаю подружжя, де дружина красеня зовні не вирізняється особливою привабливістю в прямому значенні цього слова, але вони щасливі в сімейному житті. Красуня ж йому, мабуть, і не потрібна. Це природно, тому чоловікам навряд чи слід акцентувати увагу на “гарному обличчі майбутньої обраниці”.
Хотілося б зупинитися на характеристиці однієї жінки, про яку можна сказати: не соромлюсь шити, прясти і носити воду. На зразок Некрасовського:
“Коня на скаку остановит,
В горящую избу войдет”.
Лише кілька фактів з її життя: врятувала тварин, які тонули у річці, серед глупої ночі відігнала від оселі злодіїв. Є в неї й інші сміливі вчинки. Тобто не зовнішність характеризує людину, а її добрі справи. Адже жінка завжди була й залишатиметься жінкою, вона приготує смачну їжу й подасть чистий рушник…
Окреме питання – стосунки батьків і дітей. Іноді батьки настільки люблять своїх чад, що їхня надмірна опіка, як мовиться, “вилазить їм боком”. Натомість діти й онуки спокійно почуваються після “прихватизації” батьківських та дідівських квартир. Прикладів безліч. Саме тому, як пише Варвара Романівна, треба думати про старість, щоб хоча б останні роки свого життя прожити з чуйною, розуміючою тебе людиною.
Олеся Іванівна.
Полтавський район.