Шукаю споріднену душу
Доброго дня, шановна “Зустріч”! Не знаю, скільком людям ти допомогла поєднати серця, але листа подібного змісту на твоїх сторінках, мабуть, ще не було. Адже те, про що у ньому йтиметься, для мене дуже важливе, потрібне, як повітря, як вода…
Мені 59 років. Прожила я одна все життя, бо не могла й не хотіла терпіти пиятики, зради й принижень. Не шкодую, що в самотині пройшли роки. Не шкодую, що багато працювала, бо бралася за будь-яку роботу, де платили. Сама виростила сина, вивчила його і, як кажуть, вивела в люди. Шкодую лише, що не зреалізувала себе як особистість у професії. Я – колишній культпрацівник, маю непоганий голос, пишу сценарії. Отже, сподіваюся, що мені напише самотній чоловік, який працював чи працює в галузі культури, грає на баяні чи акордеоні, для якого робота на першому місці. Чоловік, який зможе зрозуміти мене, оцінити й підтримати, порадити й допомогти.
У кого ж на вустах з’явилася скептична усмішка, не поспішайте писати сердиті листи. Постарайтеся зрозуміти жінку, яка вміє й може, але все життя змушена “носити маску”, що всім задоволена, що “відбулася”. Як же я страждаю без улюбленої справи! Поїду в найвіддаленіший куточок. Сподіваюся на спорідненість думок, сердець і праці для душі, для радості. Спілкування тільки листами, бо я вважаю, що по телефону так не розповіси, як у листі. Пишіть, чекатиму. Бажано присилати фото. У редакції є контактний номер телефону.
Марина.
м. Полтава.