Сьогодні майже 90% української нафти і газу видобувається на території трьох областей – Полтавської, Сумської та Харківської. Різноплановість геологічної будови території Полтавщини обумовлює наявність у надрах покладів різноманітних корисних копалин. Враховуючи те, що перше нафтогазове родовище у Полтавській області було відкрито ще у 1950 році, на сьогодні у нас вже є колосальний досвід роботи у нафтогазовидобувній сфері. Напрацювання та уміння наших спеціалістів використовує не одна країна світу. І саме тому не дарма Полтавську область часто називають “маленьким Кувейтом”.
На території Полтавської області з 2004 р. працює компанія ПрАТ “Нафтогазвидобування” – найбільша приватна газовидобувна компанія в Україні, основним акціонером якої є енергетичний холдинг ДТЕК (енергетичний підрозділ System Capital Management, найбільшої бізнес-групи України).
ПрАТ “Нафтогазвидобування” володіє спеціальними дозволами на користування надрами у полтавському регіоні:
1. Семеренківського газоконденсатного родовища, що знаходиться у Шишацькому, Миргородському, Гадяцькому та Зіньківському районах. Площа ліцензійної ділянки – понад 150 км2.
2. Мачухівського газоконденсатного родовища, що знаходиться у Полтавському районі. Площа ліцензійної ділянки – понад 20 км2.
ПрАТ “Нафтогазвидобування” здійснює свою діяльність на території області уже десятий рік поспіль, і робота підприємства була ефективною з постійним нарощуванням видобутку вуглеводнів включно до 2012 року. В результаті політичних домовленостей у квітні 2013 року ДТЕК став власником контрольного пакета акцій ПрАТ “Нафтогазвидобування”. Новими акціонерами компанії було проведено “ретельний відбір” на посаду топ-менеджера компанії. Але на території 46-мільйонної країни гідного кандидата, на жаль, не знайшлося. Тому на посаду керівника було призначено топ-менеджера із Російської Федерації – Щурова Ігоря В’ячеславовича, який на той момент працював генеральним директором “НОВАТЕК-ТАРКОСАЛЕНАФТОГАЗ” (РФ).
Генеральний директор “ДТЕК Нафтогаз” Максим Тимченко призначення пана Щурова прокоментував наступним чином: “Разведка и добыча собственных запасов нефти и газа является задачей стратегической важности для Украины. Наша цель – не только обеспечить предприятия холдинга ДТЭК собственными топливными ресурсами, но и внести свой вклад в развитие нефтегазовой отрасли страны, способствовать достижению Украиной полной энергетической независимости. Уверен, что значительный профессиональный опыт и глубокие знания Игоря Щурова позволят “ДТЭК Нефтегаз” занять прочные позиции в сфере добычи газа в Украине, обеспечив успешное развитие данного направления компании ДТЭК”.
Залишається незрозумілим, з якого це дива громадянин Російської Федерації буде “способствовать достижению Украиной полной энергетической независимости”? Можливо, цьому сприятиме заробітна плата у розмірі 20 тисяч доларів США, яку отримує Щуров щомісячно? Тоді взагалі нічого не зрозуміло, адже за логікою подій виходить, що росіянин приїхав до України, аби зробити її енергетично незалежною від Росії? Парадокс.
Гучними заявами і обіцянками розпочалася робота І.В. Щурова на посаді генерального директора ПрАТ “НГВ”. Новопризначений керівник, керуючись власними міркуваннями, встановив захмарні плани видобутку для підприємства, про що не затримався повідомити акціонерів та запровадити їх до виконання.
І в результаті стан справ на підприємстві не тільки погіршився, а й дійшов критичної межі.
Наводжу результати роботи підприємства під керівництвом Щурова І.В. по Семеренківському родовищу:
1. На сьогоднішній день на підприємстві у використанні немає жодної свердловини, яка б експлуатувалася з дотриманням чинного законодавства України.
2. Плановий капітальний ремонт на свердловинах не проводився, що призвело до їх аварійного стану.
3. Свердловини, що на сьогодні знаходяться в задовільному технічному стані, працюють трубним і затрубним простором, що становить реальну загрозу екологічної катастрофи та можливих відкритих викидів і непідконтрольних фонтанів.
Така критично непрофесійна діяльність уже в найближчому майбутньому призведе то повного знищення продуктивних горизонтів. Більше того, при таких недоліках у функціонуванні системи свердловин Щуров продовжує давати вказівки на збільшення видобутку вуглеводнів, що сприяє ще швидшому зносу свердловини.
Тут слід зазначити, що Щуров І.В. має ступінь кандидата технічних наук та вчене звання професора, а тема його дисертації – “Підвищення ефективності експлуатації свердловин за рахунок оптимізації кінетичних характеристик штангових насосів”. Тож керівник підприємства має усі необхідні знання для розуміння наслідків своїх вказівок.
Однак робота російського громадянина спрямована зовсім не на збільшення ефективності експлуатації Семеренківського родовища, а на знищення найбільшого газоконденсатного родовища України.
Основне завдання Щурова – не енергетична незалежність України, а створення енергетичної катастрофи, руйнація нашої енергетичної галузі з метою приведення країни до повної залежності від Росії у сфері енергозабезпечення.
Виходячи з викладеного, вважаю за свій обов’язок донести проблему до громадськості Полтавщини, а від керівництва компанії ДТЕК сподіваюся найближчим часом отримати змістовне пояснення щодо неналежної експлуатації Семеренківського родовища, що створює екологічну загрозу регіону, та терміни усунення наявних недоліків.
Ситуація дійшла критичної межі. Не отримавши відповіді, моє наступне звернення у формі депутатського запиту буде адресоване до Генеральної Прокуратури України, Служби безпеки України, Держгіртехнагляду та екологічної служби України.
Ми вже втратили Чорноморнафтогаз, у нас відібрали запаси континентального шельфу. Чи не пора зупинити цей путінський “бєспрєдєл” та захистити природні багатства Полтавщини?!
З повагою
народний депутат України
Юрій БУБЛИК.