Це свято відзначається на сороковий день після Пасхи, в честь Вознесіння Іісуса Христа у плоті на Небо та обіцяння про Його Друге пришестя. Нинішнього року Вознесіння Господнє припадає на 29 травня.
Після Свого Воскресіння Іісус Христос протягом сорока днів являвся апостолам і говорив про Царство Боже, а потім зібрав їх у Єрусалимі й звелів не розходитися, сказавши, що через кілька днів вони будуть хрещені Святим Духом. Розмовляючи з учнями, Спаситель вивів їх з міста в напрямку Віфанії, на Єлеонську гору. На її вершині Він благословив апостолів і став підноситися на Небо. З трепетом і подивом дивилися учні на Христа, поки Він не зник з-перед їхніх очей.
Вони сумували через розлуку, але пам’ятали слова Вчителя: “Краще для вас, щоб Я пішов. Бо якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас” (Ін. 16:7). Печаль апостолів розсіялася, коли перед ними явилися два ангели в білому одязі й нагадали учням обітницю Спасителя про Його Друге пришестя на Землю, яке буде урочистим і славним. Але час приходу Господнього відомий одному тільки Богові, тому все життя християн має бути підготовкою до зустрічі з Творцем.
Після цього учні Іісуса Христа повернулися в Єрусалим і залишалися там всі разом, очікуючи зішестя Святого Духа. Вони молилися в храмі, прославляючи Бога й дякуючи Йому.
У Православній Церкві свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти головних свят річного богослужбового кола. Церковна служба, яка звершується в цей день, сповнена радості, яка підноситься над печаллю розлуки. Радісним є і тропар свята Вознесіння Господнього, адже Спаситель обіцяв послати апостолам Святого Духа, Який залишатиметься з людьми до кінця часів.
Працювати цього дня – гріх. Треба розуміти, що Христос Своїм Вознесінням закликає замислитися над усім тим, що тягне нас до землі, до матеріальності, що заважає нам піднятися до духовності. Можливо, це негативні думки, погані звички, зайві турботи. Замисліться, чи достатньо ви легкі, щоб піднестися всередині себе?
У народі зі святом пов’язані певні звичаї та повір’я. Господині пекли спеціальне обрядове печиво у формі драбинок. Його несли на могилки й поминали небіжчиків. У деяких регіонах випікали й поминальні паски та фарбували крашанки, щоправда, їх уже не освячували в церкві. Подекуди був звичай смажити тонкі млинці із пшоняного борошна. Вважалося, що на Вознесіння найкраще росте будь-яке зело. У полі, у лісі, в садку все підноситься від землі до неба.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.