Децентралізація влади, реформа місцевого самоврядування, розширення прав регіонів і громад – ці та інші терміни найчастіше вживані й у “коридорах влади”, й серед громадян. Тож яких повноважень для ефективної роботи не вистачає районним радам? Щоб дізнатися і розповісти нашим читачам про це, Всеукраїнська громадсько-політична газета “Зоря Полтавщини” спільно з обласною радою та редакціями районних газет провели експрес-опитування серед голів районних рад: і новообраних, і керівників зі стажем.
До опитування було внесено 3 пункти:
1. Ваше бачення реформування органів влади?
2. Охарактеризуйте суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в районі.
3. Які перспективи і пріоритети роботи районної ради?
У сьогоднішньому номері “Зоря Полтавщини” розпочинає публікувати відповіді голів райрад на поставлені запитання.

Голова Кременчуцької районної ради Володимир Іванович СІОРА народився 17 серпня 1964 року в селі Недогарки Кременчуцького району в сім’ї колгоспників. Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут за спеціальністю “Агрономія”. Трудову діяльність розпочав бригадиром рільничої бригади у колгоспі “Іскра Леніна” Кременчуцького району. Після звільнення зі служби у Збройних силах працював у колгоспах і радгоспах Кременчуцького району. З початком реформування аграрного сектора економіки України організував у селі Недогарки нове господарство – приватне сільськогосподарське підприємство “Дніпровські зорі”, де працював директором до обрання головою Кременчуцької районної ради на 25-й сесії районної ради 25 лютого 2014 року. Член ПП “УДАР”. Одружений, має двох дітей.

1. Зміни потрібні не заради змін, а заради покращення системи управління й життя громадян. Ми вже маємо негативний досвід реформування у різних галузях від попередньої влади. Тому варто дослухатися до думки громад, а запропоновану урядом концепцію – обговорити у найширших колах нашого суспільства. Мені особисто не зовсім зрозумілі деякі моменти. Наприклад, якби було запропоновано замість 25 областей створити кілька економічних зон, то обласні ради, напевне, не підтримали б такої пропозиції. Натомість у проекті концепції територіально-адміністративної реформи йдеться про зміни на районних рівнях. А громаду запитали, їхню думку почули? Переконаний, що вона буде негативною, адже передбачається незрозуміле об’єднання по кілька районів у одну громаду.
Я за те, щоб райони залишилися. Звісно, якщо у деяких населених пунктах зовсім мало мешканців, то такі сільради варто приєднати до сусідніх, більш потужних. Утім не потрібно робити це у “кавалерійський” спосіб. Якщо взяти Кременчуцький район, то його можна поділити на кілька потужних громад, спільних за певними ознаками. Вони матимуть представництво в районній раді, а на місцях – своє керівництво. Однак не варто об’єднувати чотири райони в Кременчуцький тільки тому, що у Кременчуці є центр надання медичної допомоги. Це неправильно, бо значно віддалить районну владу від громадян. Можливо, необхідно оптимізувати штат чиновників, систему управління, спростити деякі процедури реєстрації чи видачі дозволів. Нині штати в органах місцевого самоврядування занадто роздуті.
На жаль, у нас ще ніхто нічого не питав, але вже презентують деякі можливі пропозиції. Я переконаний, що повернути довіру до влади можна тільки шляхом повноцінного діалогу з громадою, яка після Євромайдану вже стала зовсім іншою. На моє переконання, органи місцевого самоврядування мають створювати виконкоми, повноваження яких не повинні дублювати райдержадміністрації. А ще посади голови райради, судді, прокурора, начальника міліції, на мою думку, також варто зробити виборними. Тоді усі названі посадовці будуть підзвітні громадянам і працюватимуть заради їхніх інтересів. Тоді будуть і довіра, і відповідальність.
2. Економіка району залишається у більш-менш стабільному стані, зважаючи на ситуацію. Районний бюджет виконуємо, але великою проблемою є робота Держказначейства, яке блокує більшість проплат. Та якщо оздоровлення дітей у цьогорічний літній період завдяки допомозі спонсорів ми зможемо забезпечити, то з підготовкою навчальних закладів до нового навчального року маємо чимало проблем. У селах нашого району відсутня практика батьківських внесків на ремонти, усі вони виконуються за кошти районного та сільських бюджетів. Складається парадоксальна ситуація, коли кошти є, і навіть лишки, але використати їх не можемо.
Щодо роботи аграрного сектора, то наші сільгоспвиробники готові до євроінтеграції. Вони сумлінно працюють і від влади нічого не просять. Єдине, що спроможна зробити для них районна влада, – це захистити від занадто активних дій контролюючих органів чи порушення щодо них чинного законодавства іншими структурами.
Посіяли, стан посівів добрий, вологості достатньо. Наші сільгоспвиробники перейшли на новітні технології обробітку землі та посівів, мають техніку з Європи, високоякісне насіння. Тому вони готові до кардинальних змін, але державна підтримка справжнім господарям землі також потрібна.
3. Перше питання, яке я поставив після обрання, – це моніторинг найбільш актуальних проблем сільських громад. Задля цього я разом із депутатами і представниками громадських формувань побував у кожній сільській раді, де провели зустрічі з мешканцями, місцевою владою. Разом вирішували, що насамперед нам слід зробити за наявності відповідного фінансування. Ми почули усі актуальні проблеми, які хвилюють громадян.
Щодо роботи з депутатами, то я запропонував їм працювати по-новому. Це означає, що вони у районній раді мають доносити думку тих виборців, які їх обирали, а не беззастережно підтримувати позицію тієї чи іншої фракції. Тільки так ми зможемо справді стати представницьким органом влади. Стосовно внутрішніх організаційних функцій, то нам вдається знаходити порозуміння з усіх питань.