Добрі традиції спілкування зорян із керівниками області продовжуються. Так, 7 травня у колективі Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини” побував голова обласної ради Петро ВОРОНА, а 16 травня журналісти мали зустріч із головою облдержадміністрації Віктором БУГАЙЧУКОМ. Разом із ним до редакції також завітали заступник голови – керівник апарату ОДА Роман ЧАБАНОВСЬКИЙ, директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Олег ПУСТОВГАР, виконуючий обов’язки генерального директора ОДТРК “Лтава” Євген ЛОПУШИНСЬКИЙ, прес-секретар голови ОДА Юлія БИЛИНА.
Зустріч проходила у формі прес-конференції, обговорювалося широке коло питань життя держави, нашого краю, його політичні, економічні, соціальні аспекти. А розпочали із найголовнішого. Оскільки нині всіх тривожать події, що відбуваються на Сході країни, відкриваючи зустріч, головний редактор видання, заслужений журналіст України, секретар Національної спілки журналістів України, голова обласної організації НСЖУ Григорій ГРИНЬ запропонував гостеві викласти його бачення причин ситуації, що склалася, та шляхів їх розв’язання.

– Я родом із Сєверодонецька нині Луганської, а тоді Ворошиловградської області. На жаль, Донбас і в радянські часи часто сприймався як нестабільний, криміногенний, а по-простому кажучи, “бандитський” край. Можливо, у якихось регіонах так і було. Однак, наприклад, у місті, де я народився, у 100-тисячному Сєверодонецьку, діяло 5 науково-дослідних інститутів всесоюзного значення, 5 потужних спортивних комплексів, 3 плавальних басейни, льодовий палац, де проходили змагання загальнодержавного рівня. Тобто це було досить високоінтелектуальне й спортивне місто. Моє дитинство пройшло “в спорті”. Я з шостого класу тренувався у збірній команді області з класичної боротьби, а в десятому – виконав норматив кандидата в майстри спорту. Тож я не можу говорити щось недобре про рідний край. Те, що відбувається там зараз, на моє глибоке переконання, це – реалізація добре продуманого й підготовленого кілька років тому сценарію. Адже, як стверджує нинішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, керівний склад управлінь МВС у багатьох областях був завербований спецслужбами сусідньої держави, велася цілеспрямована система насаджування корупції, інспірована іншою країною. Я виріс на Донбасі й знаю, що жодних питань у людей з приводу національності чи етнічних ознак мешканців регіону в принципі не виникало. Сподіваюся, що наміри розхитати ситуацію закінчаться для сепаратистів і терористів нищівною поразкою, бо, незважаючи на певні недоліки в питаннях патріотичного виховання української молоді, нове, нерадянське, покоління виросло національно свідомим. Навіть футбольні фанати, люди, далекі від політики, єднаються навколо національної ідеї, навколо збереження соборної України. Це вселяє добрі надії. Думаю, незабаром усе нормалізується. До того ж невдовзі ми прийдемо до того, що більшість функцій управління регіонами будуть децентралізовані й передані на місця. І місцеві громади матимуть більш потужний вплив на прийняття рішень, що стосуються розвитку й розбудови об’єктів соціальної інфраструктури територіальних громад. Зараз на рівні держави триває широке обговорення цих питань. Ми також плануємо провести кілька нарад за участю голів райдержадміністрацій, районних рад, міських голів, депутатів різних рівнів, науковців, представників громадськості: вислухаємо їхню думку й сформулюємо проблеми та можливі варіанти вирішення цих завдань.
Після такого широкого обговорення буде проведена реформа місцевого самоврядування і відбудеться децентралізація влади. Мені, наприклад, імпонує те, що місцеві бюджети матимуть значно більші податкові надходження, адже вони формуватимуться не тільки з податків на землю, які нині складають близько 80 відсотків прибутків, та з доходів фізичних осіб, як зараз, а й із податків на доходи підприємств, акцизних зборів, користування надрами. Скажімо, торік область перерахувала в Держбюджет 4 мільярди гривень за користування надрами й 6 мільярдів – акцизних зборів. Уявляєте, якби частина цих податків залишилася в області? Дехто пропонує до 50 відсотків від суми цих податків залишати в областях. Суттєвим є й розмір податку на доходи підприємств. Це прямий стимул розвитку виробництва. Усе це в комплексі має дати поштовх для розвитку промисловості, підприємництва, формування середнього класу.
У Польщі, Чехії, наприклад, якщо підприємець створив 10 нових робочих місць, після подання відповідних документів із місцевого бюджету йому компенсують 50 відсотків витрат. В Україні ж поки що все відбувається зовсім не так. Створив нові робочі місця – плати нові податки. Тобто ініціатива нищиться у зародку. Тож питання проведення реформи місцевого самоврядування назріло вже давно, а почнеться його реалізація приблизно через півроку. Водночас облдержадміністрації після реформування місцевого самоврядування мають перейти на новий рівень управління, взявши на себе контролюючі функції загальнодержавного рівня, такі, що не вирішуються на місцевому рівні. Отож серед реформ чи не найголовніша – реформа місцевого самоврядування.
– Вікторе Михайловичу, як у народі кажуть, кому що болить, той про те й гомонить. Нині складається враження, що засоби масової інформації, співзасновниками яких є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, кинуті напризволяще. Особливо це стосується районних газет. Фінансування висвітлеіння діяльності органів влади або ж повністю відсутнє, або ж десь “зависло”. Складається враження, що нова влада не поспішає повною мірою забезпечити свободу слова, застосовуючи, за перевіреною схемою, фінансові важелі.
– Я мав розмову з керівником казначейства, який розповів, що в 2012 – 2013 роках була допущена управлінська помилка, невірно було спрогнозовано прибуткову частину бюджету. Скажімо, підприємцям було дозволено виконувати роботи з ремонту дитсадків, доріг, спортивних майданчиків, інших об’єктів. Вони виконали великі обсяги робіт і надали документи на проплату. Нині зібрано акти на виконані роботи на суму близько 220 мільйонів гривень. З іншого боку, в зв’язку з величезним дефіцитом Держбюджету центральна влада не дозволяє казначейству проводити виплати більш як на 1,2 мільйона гривень у тиждень. Тому казначейство намагається проводити, так би мовити, “найгарячіші” розрахунки. Тож “фінансові важелі”, про які ви говорите, – не наші. Більше того, ми змушені латати дірки, які наробила минула влада. Повірте, це непроста і нелегка робота. До того ж дуже невдячна. Та попри всі складнощі, фінансові в тому числі, підтримувати пресу ми будемо. Стосовно роздержавлення ЗМІ, то тут ще потрібно подумати. Надто з огляду на політичну ситуацію в країні.
– Сприяння створенню і розвитку середнього класу – це один із головних пунктів Вашої діяльності на посаді голови облдержадміністрації. На селі середній клас – це фермери, які нині в прямому значенні загинаються від цінового диспаритету, високого рівня централізації при оформленні угод на оренду землі. Не всі з них навіть мали змогу сіяти в цьому році. Як обласна влада може їм допомогти? І, продовжуючи тему, нині є чимало нарікань на роботу реєстраційних районних служб, які перевантажені, не встигають виготовити документи про надання кадастрових номерів. На початку року йшла мова про збільшення штату реєстраційних районних служб. Як вирішуватиметься це питання?
– Стосовно диспаритету цін. Якщо пшениця й кукурудза восени коштували 1100 й 900 гривень за тонну, то зараз – 2600 і 2400 гривень відповідно. Соя взагалі зараз коштує 6000 гривень. Тобто сам ринок регулює цінову ситуацію. Торік 13 агрофірм отримали 1,5 мільйона гривень державної дотації. Було закладено кошти на компенсацію за пільгове кредитування, але їх отримав чомусь лише один фермер. В області буде створено фонд підтримки сільгоспвиробників. Європейський Союз нам надасть фінансову допомогу, й ми будемо допомагати аграріям. Хочу додати, що за останні, мабуть, 15 років жодного тендера, жодного конкурсу на оренду землі не було проведено. Все вирішувалося келейно, через хабарі. Й цю “систему” ми маємо докорінно змінити. До речі, не було самого положення про конкурс, ми його зараз розробляємо. Стосовно великих агропромислових холдингів, то, на моє переконання, це ті формування, які спустошують наше село. Бо їхні господарі десь у Києві чи деінде, і місцеві проблеми їх зовсім не цікавлять. Сучасна потужна техніка, 2 – 3 трактори й комбайн здатні замінити колгосп. Олігарх при цьому не усвідомлює, для чого потрібен середній клас. Механізований загін навесні посіяв, восени зібрав: мінімум затрат – максимум прибутків. А розвиток села – для чого йому це?.. Так не повинно бути.
Влада області також запропонувала контролюючим службам підписати з аграріями меморандум про те, що протягом шести місяців, доки сільгоспвиробники не обсіються і не зберуть урожай, дошкуляти їм перевірками ніхто не буде. І за цей час фермери паралельно приведуть до ладу документацію, усунуть недоробки.
Стосовно зарегульованості й довготривалості процедури реєстрації угод оренди землі у районних реєстраційних службах, то днями призначено нового керівника обласного управління юстиції, на 20 відсотків ОДА ініціювала збільшення штату спеціалістів управління юстиції.
– За якими принципами, критеріями підбираються керівні кадри в облдержадміністрації, райдержадміністраціях? Судячи з деяких призначень, перевага надається не професіоналам, а учасникам протестних акцій, активним партійцям. Але ж усе це ми вже проходили. І до чого дійшли?..
– Для мене особисто важливими є чотири показники: сума знань, якими кандидат на керівну посаду володіє; здатність засвоювати нове; дисциплінованість; комунікабельність. Не враховувати партійну приналежність я не можу, але не вона є вирішальним фактором, це лише фон. Стосовно підприємств, то влада не призначатиме туди керівників, як було колись. Наше завдання – створити сприятливі умови, зовнішнє середовище для підприємця. Щоб ні правова, ні податкова системи не тиснули на нього, щоб інспектори перевіряли по суті, а не з точки зору власної вигоди. Щоб підприємець, промисловець керувався вимогами чинного законодавства, запитами ринку, соціальними чинниками, а не владними вказівками.
– Чи займалися Ви, як колишній очільник ТОВ «АВМ-Ампер», просуванням продукції підприємства в країни Західної Європи? Що нині змінилося?
– Європейський ринок не лише потужний, на нього орієнтуються Індія, Китай, Росія, а й найближчий до нас. У Кременчуці вже 12 років працює українсько-чеське підприємство “Ампер-Інтра”, яке випускає прилади, здатні вимірювати напругу до 35 тисяч вольт. Технології – чеські, робочі руки, ринок – українські. Тепер спільне підприємство втілює зустрічний крок: незабаром почнемо складати вже наші апарати на їхній території. СП “Ампер-Інтра” взяло участь у тендерах європейських постачальників, і наші чеські партнери виграли тендер на постачання вимикачів для словацької залізниці.
Європа – це сукупність малих і середніх підприємств. Там потужною вважається фірма, що має сто працівників, а на “Ампері” працюють чотириста. Зайти на європейський ринок реально. Ми просто досі цього не робили через проблеми мови, сертифікації. Втім по деяких пунктах вимоги там навіть нижчі, ніж колишні радянські. Наші люди працьовиті й спроможні виробляти високоякісні товари. Ми знайдемо свою нішу в Європі й доведемо, що українська продукція конкурентоспроможна.
– Вікторе Михайловичу, Ви – депутат Кременчуцької міськради. Поясніть те несприйняття Ваших дій певними представниками депутатського корпусу наддніпрянського міста. Принаймні таке враження складається після прочитання публікацій окремих газет Кременчука.
– Я був єдиним депутатом від партії “Свобода” у Кременчуцькій міській раді. Завжди мав свою думку і ставив незручні запитання про використання бюджетних коштів, наприклад, при закупівлі техніки, непропорційне податкове навантаження на підприємства, інші негаразди. Висловлювався з цього приводу відкрито і пояснював “на пальцях”, де саме бюджет зазнає величезних втрат і на чию користь. Звісно, багатьом це не подобається, а точніше кажучи, зачіпає їхні приватні інтереси. Але про подібні речі ніколи не мовчав і мовчати не буду. Ми маємо викорінити звичку вирішувати проблеми з допомогою “конвертів”. Ті, хто при викоріненні хабарництва позбувається доходів, працювати не вміють і не хочуть, тому стара система напевне спробує взяти реванш. Навіть якби це вдалося, люди вже не стерплять. Буде новий Майдан. Народ, доведений до межі виживання, вийшов на площі міст і сіл саме через небажання жити по-старому.
– Крюківський вагонобудівний завод – один із флагманів вітчизняної машинобудівної промисловості. Ви неодноразово заявляли про наміри на урядовому рівні порушувати питання про розвиток КВБЗ і забезпечення його замовленнями. Чи вдалося це? Які перспективи?
– КВБЗ – це потужне бюджетоутворююче підприємство, що має близько 8 мільярдів гривень річного обороту. Та попередня влада ігнорувала його можливості. Так, на розробку технічної документації горезвісного “Хюндая” тодішній Кабмін виділив більш як півсотні мільйонів гривень. Аргументи керівника КВБЗ про те, що на українському підприємстві можна будувати не менш якісний залізничний транспорт, залишилися поза увагою. Мовляв, розробляйте власним коштом, а там подивимося. А потім вся Україна дивилася, як мерзли у полях пасажири в імпортних потягах.
Зараз є порозуміння, з’явилися перспективи для того, щоб на Крюківському вагонзаводі відновити докризовий рівень виробництва і щодо пасажирських, і щодо вантажних вагонів. Впевнений, що вагонобудівний завод допоможе подолати кризу суміжним підприємствам, підтримає їх своїми замовленнями. Так, світильники для вагонів буде виготовляти вітчизняний завод комунального обладнання. Поки що електроніка, приводи і двигуни імпортні, але перспективи того, що з часом підключиться вітчизняний виробник, цілком реальні.
Нещодавно я був учасником зустрічі на КВБЗ з начальниками залізниць та головними інженерами профільних підприємств галузі. Відбулася ділова, конструктивна розмова. Йшлося й про капіталовкладення. Кредити зараз можливі лише з Євросоюзу. І я переконаний, що після прозорих чесних виборів Президента України, коли світ побачить, що держава стала на шлях європейських цінностей, КВБЗ, як і вся українська економіка, отримає “зелене світло”.
– Які перспективи освоєння Біланівського родовища та спорудження нового гірничо-збагачувального комбінату в Кременчуцькому районі?
– На території Біланівського родовища працює авторитетна у світі англійська фірма, що фахово займається розробкою кар’єрів. Для них на першому місці – питання екології, суспільної думки і лише потім – економічні. Зараз тривають наукові розробки. Проект має пройти всі експертизи, громадські слухання, і лише потім буде прийматися остаточне рішення. Питань і пересторог справді багато. Так, кожен кар’єр – це можливе підвищення радіаційного фону, є проблеми підземних вод, збереження грунтів, зрештою, проблема відселення людей. Дрібнодисперсний пил, який утворюється при промислових вибухах, покриває сусідні території і може цементувати наш безцінний чорнозем, що формувався мільйони років. Неподалік кар’єра нафтопереробний завод має ставок-випарник. Інше питання: якщо викопати кілометрову яму поряд із річкою Псел, чи не змінить вона русло або не піде під землю? Треба зважити “плюси” (робочі місця, надходження до бюджету) з “мінусами” і для себе вирішити: чи сидіти на солончаках і свіжому повітрі, чи щось на них зробити, звівши до мінімуму шкоду…
– До виборів Президента – лічені дні. На владу (і виконавчу, і самоврядну) покладені обов’язки із забезпечення дільниць приміщеннями, засобами зв’язку, інші технічні моменти. Який рівень готовності дільниць області?
– В облдержадміністрацію вже зверталися представники ряду посольств, різноманітних зарубіжних фундацій щодо ходу виборчого процесу: як формуються комісії, чи є адміністративний тиск?.. Наголошую: ми не втручаємося у виборчий процес, лише зобов’язані забезпечити матеріально-технічною базою дільниці, провести відповідне фінансування. Все інше зробить виборець. Народ і тільки народ – носій влади. І це – непорушне право. Що ж до суті поставленого запитання, то дільниці готові, з їхньою матеріально-технічною базою все вирішено.
– Тривожні нині часи, цілком можливі й різні провокації…
– Ми створили батальйон територіальної оборони, як з’ясувалося, один із кращих в Україні за рівнем укомплектування, забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Для мене особисто це дуже приємно. Коли на початку формування батальйону я запитав у військового комісара, що маємо для організації підрозділу, почув у відповідь – нічого. Тому першочергово вирішували матеріальні питання: від ліжок, матраців, одягу, харчування, постільної білизни до автомобільних акумуляторів. Наступним етапом став правовий захист бійців: комусь на час служби потрібно було “заморозити” відсотки по кредиту; іншому – зберегти робоче місце і зарплату; підприємцю – надати податкові канікули… Зараз усе це також вирішено. Солдати пройшли відповідні навчання, отримали зброю і готові захищати полтавців. Разом зі співробітниками УМВС батальйон забезпечуватиме громадський порядок.
Глибоко вдячний нашим людям, які відгукнулися на прохання влади і надали акумулятори, продукти харчування, спорядження. Але, на моє переконання, фінансувати армію повинна не громада. Потрібно переглядати бюджет. Поки що будемо створювати стабілізаційний фонд, куди надходитимуть і благодійні кошти, і фінансування з інших джерел на утримання батальйону.
– Вікторе Михайловичу, насамкінець, що побажаєте землякам, усій нашій добрій полтавській родині?
– Перед нацією постали серйозні виклики. У ситуації, що склалася, хочу і попросити у людей, і побажати їм терпіння, терпимості. Переконаний: ми все переживемо, усе в нас буде гаразд. Але зараз треба об’єднати усі зусилля, щоб гідно подолати загрози і виклики, піднятися на якісно новий рівень у матеріальному плані, у суспільній свідомості, у розумінні того, що ніхто ззовні нашу роботу за нас не зробить. Україна, як і мати, у нас одна. Полтавщина – духовна скарбниця нашої держави. Тож будьмо вдячними синами й доньками Батьківщини, її гідними громадянами.

Людмила ДАЦЕНКО
Ольга ЩЕГЛОВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”