У родині Михайла Олексійовича і Констанції Анатоліївни Скиб з Опішні Зіньківського району – четверо дітей: три синочки – Саша, Міша, Костя – і маленька розумничка-донечка Сонечка. Не кожна сім`я за нинішніх умов може собі таке дозволити. Констанція і Михайло змогли. Розповідають, що й значна різниця у віці не стала на заваді. Можливо, тому, що чоловік пройшов справжній армійський гарт, зумів влаштуватися в цивільному житті.
Багато довелося йому й помандрувати. У Полтавському військовому інституті зв`язку навчав курсантів водити автомобіль. Звільнившись у запас, працював водієм-далекобійником в Україні й у далекій Аргентині – ось куди закинула доля. Там зустрічався з різними людьми, усвідомив, що у них – все інше.
– Немає душевної простоти, щирості, – каже Михайло. – Їхні жінки дуже меркантильні. А коли зустрів Констанцію, відчув рідну душу.
Михайло не боїться ніякої роботи. Коли одружився, родина 8 років прожила у селі Пирогове біля Києва. Господар сім’ї влаштувався на пивзавод “Славутич”. Мешкали неподалік музею народної архітектури й побуту, там захопилися мистецтвом. Місцевість, мабуть, така!
– Ми жили за сто метрів від території знаменитого музею, брали участь у багатьох мистецьких проектах, – розповідає Констанція. – Всі любимо малювати. Розмальовуємо стіни вдома, а потім, коли захочеться чогось нового, клеїмо шпалери. У нас є традиція: до кожного свята, дня народження вся родина створює стінну газету. Мої чоловіки забирали мене з Сонею з пологового будинку з яскравою газетою, яку спеціально зробили, з іграшками, повітряними кульками. Ото здивувався персонал! Я мріяла мати багато діточок, і це здійснилося.
Коли старший синок Саша підріс і потрібно було шукати школу, не роздумували – переїхали у хату батьків Михайла у славнозвісну столицю гончарства. І не пошкодували. Адже такого Колегіуму мистецтв, як в Опішні, немає більше ніде. Там виховують талановитих майстрів живопису, розпису, кераміки.
– І природа тут – просто диво. Часто з дітьми відвідуємо старе городище, де поряд – криниця і капличка. Туди приїздять багато прочан, бо вода чиста й смачна, з великим вмістом срібла, – розповідає Констанція. – Хіба щось може зрівнятися з теплими вечорами на березі Ворскли, коли діти біля багаття слухають розповіді тата про Аргентину, печуть картоплю і готують чай на травах?..
Родина Скиб багато уваги приділяє дітям, їхньому вихованню й розвитку. Батьки переконані, що родинне тепло дає значно більше синам і доньці, ніж дорогі речі та іграшки.
Нині Михайло Олексійович оволодів ремеслом теслі, уміє робити двері, вікна, “столярку” на будь-який смак. Замовлень вистачає, щоб забезпечувати сім’ю. Тож якщо батько не ледачий і має вправні руки – багатодітна родина ніколи не бідуватиме.
Його дружина раніше працювала нянею у дитсадочку, зараз – у декреті, увесь час з дітьми, сама шиє для своєї родини.
– Тримаємо качок, а ще у нас жили 12 папужок, яких роздарили друзям і знайомим, – приєднується до розмови старший син Саша. – Батьків брат Володя – хороший рибалка, тож і риба у нас є постійно.
Свіже м’ясо закупляють у сусіда-фермера Валерія Дудченка, і діти вживають екологічно чисті продукти. Батьки вважають, що це важливо для здоров’я.
– Ми щасливі, бо наш шлюб, наша сім’я тримаються на порозумінні, – підсумовує розмову Михайло. – Ми на одній хвилі спілкуємося, вирішуємо питання, вловлюємо думку одне одного, часто промовляємо в унісон якісь слова і цілі фрази.
І на життя подружжя дивиться однаково. Історія Опішні, природа, народні промисли допомагають у розвитку малечі, а наснаги всім додає земля предків.

Галина БОЙКО
Журналіст