Бліц-опитування

Що для вас означає свято Перемоги? Відзначаєте його у своїй родині? Чи є у вашій сім’ї фронтовики, трудівники тилу, діти війни, в`язні концтаборів?
Анфіса, 22 роки:
– Моя прабабуся на фронті була медсестрою. Врятувала сотні поранених бійців. Ми щороку відзначаємо це свято.
Андрій, 27 років:
– Батько воював у Афганістані. Знаю, що це таке – дихання війни. Мамі прийшла похоронка. Я виріс без батька, тому відчув на собі, що таке війна.
Марина, 40 років:
– Дідусь воював у партизанському загоні в Білорусії. День Перемоги – святий день у нашій великій родині. У дідуся Федора – десять онуків і три правнуки. Завжди ходимо на покладання квітів до пам’ятників полеглим воїнам. Напередодні свята на кладовищі прибираємо могилки своїх рідних і ті, що по сусідству, але до яких уже нікому приходити. Це – день пам’яті, примирення і спогадів, а ще – можливість замислитися над своїм життям.
Герман, 42 роки:
– У моїй родині воювали обидва дідусі. Дід Антон загинув при форсуванні Дніпра. Дід Валерій дійшов до Ужгорода і був тяжко поранений. Помер у військовому госпіталі. Наша родина береже фронтові листи обох дідусів. Я колись носив їх у школу, читав однокласникам. Люди повинні пам’ятати героїв війни, адже якби не вони, то не було б і нас з вами. Я читав, що в Україні було 304 гетто та 242 табори для військовополонених. Сьогодні, як ніколи раніше, треба відзначати і шанувати це свято.
Тетяна Сергіївна, 74 роки:
– Мій батько – учасник Великої Вітчизняної війни, він визволяв багато міст України, Польщі, не дійшов усього 23 кілометри до Берліна. Геройськи загинув, прикриваючи собою двадцятирічного земляка Олександра, з яким воював з 1944 року в одному полку.
Ірина Іванівна, 60 років:
– З дитинства пам’ятаю розповіді мами, як вона та моя бабуся разом із турбомеханічним заводом евакуювалися на Волгу, і там робітники за кілька місяців відновили виробництво. Завод працював для фронту. Моя мама підлітком стояла біля верстата. Потім повернулися в Полтаву, де було багато розвалених будинків, людям ніде було жити, але допомагали одне одному, все відбудували, вистояли. Це великий подвиг, який ми всі маємо пам’ятати.

Запитувала Галина БОЙКО.