6 травня Православна Церква молитовно згадує святого великомученика Георгія Побідоносця. Його вважають покровителем воїнів, а також хліборобів та пастухів. В Україні Георгій Побідоносець завжди був одним із найшанованіших святих. Великий князь Київський Ярослав Мудрий, у хрещенні Георгій, не лише заклав Свято-Георгіївський монастир у Києві, а й заснував місто Юріїв, яке тепер називається Біла Церква, – на честь першої збудованої у цьому місті Юріївської церкви. Добре відомий в Україні й собор Святого Юра у Львові – одна з найбільших святинь Української греко-католицької церкви.
Георгій був сином благочестивих батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він, імовірно, в 284 році, в місті Бейруті (в давнину – Беріт), біля підніжжя Ліванських гір. Його батько загинув як мученик за християнство.
Вступивши на військову службу, Георгій вирізнявся не тільки хоробрістю та фізичною силою, а й непересічним розумом. Отримавши незабаром звання тисяцького, став улюбленцем імператора Діоклетіана. Той був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Прагнучи відродити в Римській імперії язичництво, він увійшов в історію як один з найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді жорстокий вирок про винищування послідовників Христового вчення, Георгій вирішив відкрито пристати до лав страждальців. Він роздав своє майно бідним, відпустив на волю рабів і, прийшовши до Діоклетіана, оголосив себе християнином та викрив жорстокість і несправедливість імператора. Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа правитель наказав піддати сміливця найстрашнішим тортурам. Мучителі вправлялися у жорстокості, та Георгій мужньо терпів. Зрештою Діоклетіан наказав відтяти йому голову. Це сталося 6 травня, імовірно, 305 року. Поховали святого Георгія Побідоносця в палестинському (тепер – ізраїльському) місті Лідда. За часів Костянтина Великого там був збудований храм на честь великомученика, де й помістили святі мощі. Нині частина їх зберігається на Афоні.
На іконах великомученик Георгій зображується вершником на білому коні. Він вражає списом страшного змія. Цей сюжет грунтується на переказах про посмертні чудеса святого великомученика. Вважається, що він знищив змія-людожера, чим врятував від загибелі юнаків та дівчат з околиць Бейрута. Двадцять п’ять тисяч чоловіків, а також їхні дружини та діти після цієї події хрестилися й невдовзі побудували церкву в ім’я Пресвятої Богородиці та великомученика Георгія.
Наші предки називали святого Георгія Побідоносця ще і Юрієм Змієборцем. У народному календарі день вшанування його пам’яті пов’язували вже з остаточним приходом весни. Від Юрія селяни припиняли випасати худобу одноосібно, а гнали її в громадську череду. Древні українці вірили також, що саме у цей день на зелену пашницю вперше випадає роса, яка має чудодійну цілющу силу, бо то “небесна освячена вода”; вперше кує зозуля, прилітають і починають вити гнізда ластівки.

Підготувала  Вікторія КОРНЄВА.