Майстринею, яка увіковічила своєю вишивальницькою творчістю полтавський край і всю Україну, називав її мистецтвознавець Віктор Фурман. 23 квітня незабутній Олександрі Великодній виповнилося б сто років.
Народилася майбутня майстриня неподалік Опішні. Після 1933-го залишилася без батьків, три роки працювала в Опішнянській артілі художньої вишивки, у 1938-му перебралася до Полтави. Олександра Кузьмівна все своє життя присвятила улюбленому заняттю, застосовуючи різноманітні техніки художньої вишивки – лиштву, “солов’їні вічка”, ляхівку, штапівку, занизування, зерновий вивід, різні види мережок. Була творчим майстром художньої фабрики “Полтавчанка”, постійно брала участь в обласних, республіканських, всесоюзних виставках творів народних художніх промислів. У 1976-му – в Болгарії і США, наступного року – в міжнародній ярмарці в Лейпцигу, а згодом – у Празі, Токіо, в Європейському музеї Брюсселя, у Франції та Канаді.
Про українську вишивальницю, заслуженого майстра народної творчості тепло згадує полтавський художник, заслужений діяч мистецтв України Володимир Дерябін:
– Олександра Кузьмівна мала неповторний творчий почерк і була однією із найяскравіших художниць Полтавщини. Невисока на зріст, здавалося, вона завжди випромінювала внутрішнє світло свого таланту. Рухи і пластика її рук дивували своєю чіткістю і красою в роботі. Коли тривав відбір робіт полтавських майстрів народної творчості для виставки у місті Слупськ Польщі 1986 року, я побачив у простому альбомі для малювання купони зі зразками її творчості – то були зразки щонайвищого художнього рівня. Переважно – вишивка білим по білому на маркізеті. Було таке враження, ніби нитка срібна, ще вона нагадувала морозні візерунки на склі.
Уже з першого знайомства, згадує Володимир Іванович, він зрозумів, що ця зовні проста і скромна жінка – щедро обдарована художниця. У Слупську йому доводилося відповідати на численні запитання відвідувачів виставки, які дуже шкодували, що за умовами митної декларації неможливо було купити її твори. Так само було і в Кошаліні, й у болгарському Велико Тирново.
У Полтаві на Співочому полі під час фестивалів Олександра Кузьмівна сама представляла свої твори у виставковому центрі, там вона відчувала високу повагу колег-вишивальниць і глядачів, це сповнювало її особливою творчою радістю.
– Одного разу Олександра Кузьмівна запросила нас із Віктором Фурманом відзначити її день народження, – продовжує Володимир Дерябін. – З Опішні до неї приїхала відома в Україні майстер глиняної іграшки Олександра Селюченко. І тоді я ще раз переконався, що справжні талант і майстерність невіддільні від простоти у поведінці й душевної скромності їх носіїв.
Олександра Великодна створила понад 700 малюнків для традиційних полтавських вишивок за старовинними народними мотивами, чоловічих сорочок і жіночих блуз, скатертин, декоративних доріжок, серветок.
У березні 2002 року Олександри Кузьмівни не стало. Роботи майстрині зберігаються у Полтаві, в експозиціях та фондах музеїв України.

Під час виставки на Співочому полі. Олександра Великодна в нижньому ряду крайня зліва. Фото 1980-х років.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”