На повні груди дихають весняні дерева мінливим квітневим теплом. І воно застигає на пробуджених сонцем гілках – дзвінким листом і ніжним цвітом. Раніше за інших запинає зелено-жовту хустину українська берегиня верба. Її уже викуплено з мук зимового небуття, посвячено в незміряну печаль Страсної седмиці й навіки врятовано всепереможною радістю Світлого Воскресіння.
У день великого свята Входу Господнього до Єрусалима тисячі полтавців прийшли до храмів із солодко-духмяними вербовими букетами. Священики кропили їх свяченою водою, а небо – дощем, на здоров’я й достаток, на многії і благії літа. Люди просили Божої милості для своєї родини й для всього нашого народу, який мужньо бореться за волю і єдність Батьківщини, за нове життя для юних поколінь.
Яскраво лунали під золотими куполами величні церковні піснеспіви й запалювали незгасні іскри надій у всьому, про що благалось у храмах подумки. Додому віряни повертались із вербовими оберегами, наділеними чудесною силою охороняти й оселі, й душі.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”