Кілька місяців поспіль українці живуть у надзвичайній напрузі: криваві події на столичному Майдані, російська агресія в АР Крим, інспіровані зарубіжними й доморощеними “доброзичливцями” безчинства на півдні та сході України. Ми й не зчулися, як випуски новин переросли у безперервний потік майже воєнних зведень із “гарячих” точок. А тим часом продовжується повсякденне життя – ростуть наші діти, поспішає на побачення молодь, уважно слідкують за ефіром старенькі батьки… Як зберегти психологічну рівновагу, не впасти у відчай від постійної напруги, куди звернутися за допомогою? Про це наша розмова з фахівцями.
Збереження власного здоров’я – це також патріотизм
Про те, як виживати у потужному потоці негативної інформації, розповідає практичний психолог обласного психоневрологічного диспансеру Оксана КАРАСЬ.
– Оксано Володимирівно, то як зберегти внутрішню рівновагу в такій ситуації?
– Багато залежить від самої людини, її зрілості й ступеня навіюваності. Надміру емоційним людям, не здатним зберігати критичність мислення, які довіряють навіть некомпетентним, неперевіреним джерелам інформації, краще взагалі телевізор не дивитися. Треба запитати себе: наскільки я особисто можу вплинути на те, що відбувається в країні? Якщо не можу зробити нічого, варто подивитися на події і одразу відпустити ці думки.
– Як їх відпустити?
– Є багато технік і підходів, які варто практикувати у будь-яких складних стресових ситуаціях. Треба вчитися усвідомлювати, що на цей момент саме ця думка – не твоя, вона тобі не помічна. Ти думаєш, заглиблюєшся в тему і себе “викручуєш”, завдаєш шкоду власному організму. Потрібно переключитися. Наприклад, уявити собі це так: я сиджу на зупинці, повз мене іде трамвай, у якому біди, нещастя. Я бачу цей трамвай, усвідомлюю все, що в ньому відбувається, але думаю: це – не мій трамвай. І він так повільно проїжджає повз… Я його супроводжую поглядом, але сам залишаюся у спокої. Я подивився, побачив, я… відпустив.
– Це якщо не можеш вплинути на події. А якщо можеш?
– Тоді впливай, щось роби.
– Що саме робити людині дієздатній, свідомій свого громадянського обов’язку? Записуватися до армії, йти на барикади?
– Це рівень її свідомості. Й готовності щось робити. Якщо дотично до нинішньої ситуації – держава не мобілізує до армії усіх, зараз немає такої потреби. Ми офіційно не у стані війни. Якщо ж такі думки приходять, варто усвідомлювати: буде потреба, мене покличуть – я піду. Але не можна себе накручувати, не можна в цьому варитися. Заглиблюватись у щось глобальне, це насправді чудово, це, з одного боку, свідчить про нашу свідомість, про цінність для нас української державності. Але, з іншого боку, знищуючи себе, ми порушуємо здоров’я нації. Бо Україна починається з індивідууму, з його душі.
– То збереження власного здоров’я – це також патріотизм?
– Саме так. Кожен може працювати на безпеку, на щастя України на своєму робочому місці, приносячи користь державі. У часи Великої Вітчизняної війни ті, хто не пішов до армії, працювали в тилу, і вони теж наближали перемогу. Де ти можеш бути корисним, там і докладай зусиль.
– Що можна порадити самотнім літнім людям, котрі вже не здатні працювати фізично, діти й родичі – далеко, а телевізор, радіо та газети лякають цілодобово?
– Дуже складне питання. Ці люди пережили війну, повоєнні роки, вони травмовані репресіями, голодом, періодом тяжкої відбудови, радянською й пострадянською несправедливістю. І давні травми зараз виринають з пам’яті, асоціативно пов’язуються з нинішніми подіями. Ми не можемо їм заборонити дивитися телевізор, читати газети. Тому поради стосуються швидше тих, хто цих людей оточує: проявіть чуйність, турботу. Питання, чим зайняти, як відволікти від самотності, не було вирішене і в спокійніші часи. Якщо для європейця на пенсії життя починається заново (подорожі, екскурсії, активний відпочинок), то у нас десятиліттями сповідувався інший принцип: робота – дім – робота. Якщо ти не працюєш, ти вже нікому не потрібен. На жаль, це загальний рівень культури.
Сьогодні, як ніколи, люди поважного віку потребують уваги, позитивної інформації. Напевне, це додатковий клопіт для соціальних служб, близьких людей, чий обов’язок – “переключити” їхні спогади на інші, приємніші, моменти, що дозволять усвідомити: у світі є не лише проблеми, стреси. Відбувається багато культурних і громадських заходів, діти радують своїми досягненнями, весна настала. Попри все, ми живемо, ми є!
– Звідки черпати оптимізм?
– Деякі люди, потрапляючи в напружену ситуацію, обмежують спілкування з друзями, походи в театр чи кіно, розваги, подорожі. Вони починають складати гроші на “чорний” день, на купівлю консервів – таким чином спрацьовує історична пам’ять. Я не можу сказати, що така поведінка абсолютно недоцільна. Але якщо людина позбавляє себе позитивних емоцій, то думки про “чорний” день знижують настрій тут і зараз. Можливо, варто обмежитися у продуктах, затягнути пасок, але не відмовлятися від приємного. Відвідати якийсь захід, організувати свято для дітей, бо діти – це дуже великий позитивний ресурс для нас усіх. Важливо дослухатися до себе, дізнатися, чого душа бажає. Якщо вона просить спокою – знайти те місце, де спокійно, скажімо, піти на природу. Хочеться на концерт – дозволь собі це. І ніколи не шкодуй про те, що робиш для себе, інакше з’являється відчуття провини, погані емоції.
Викладачі з Європи, Америки, чиї лекції я слухала, відзначають, що наші люди в стресогенних ситуаціях замикаються в собі, схильні до самонакручування, пересторог, орієнтування на негатив. Ми перестаємо жити повноцінно, діємо так, наче найтяжчі часи вже настали. У нас майже у кожного є город, але ми боїмося голоду. В Європі немає ні городів, ні страху.

Обережно, діти!
Консультує обласний позаштатний дитячий психіатр департаменту охорони здоров’я ОДА Катерина БАБИЧ:
– Політичні події майже у кожній сім’ї в центрі уваги вже багато місяців поспіль. Батьки приходять з роботи, вмикають телевізор, обговорюють гарячі новини, й діти зазвичай теж є якщо не учасниками, то свідками цих дискусій. І реагують на побачене так само, як і батьки. Інтерес до політичних подій – це нормально. Але якщо при цьому звучать панічні нотки, страх перед чимось дуже поганим, що може статися, це відображається на дітях. Для них батьки є найпершим захистом, і якщо вони стають розгубленими й беззахисними, з’являються дитячі страхи. Малюки нервують, плачуть, бояться ходити до дитячого садочка, залишатися десь самі. У старших виникає тривога, вони замикаються в собі.
Не можна втягувати дітей у всю цю круговерть. На доступному рівні треба пояснювати, що події відбуваються, але дорослі розумні люди ухвалять мудрі рішення і зрештою все буде добре. Дітей просто необхідно відгородити від постійного негативу, щоб відчуття небезпеки, страх не перейшли в глибоку депресію, коли знижується апетит і навіть фізичне здоров’я. Політика не повинна заважати дитині нормально жити: гратися, розважатися, радіти…
Допоможіть тому, кому гірше, ніж вам
Завідувачка Центру практичної психології і соціальної роботи обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського Катерина МУЛІКА пояснює:
– Якщо події на Майдані, починаючи з листопада минулого року, стосувалися не всіх, то сьогодні криза зачепила кожного. Не встигаючи “переварити” велику кількість інформації, яка емоційно забарвлена, неоднозначна, людина відчуває безпорадність, наче “земля виходить з-під ніг”. Як наслідок – підвищується стан тривожності: втрата активного мислення, ясності розуму, пасивність, порушення сну. Важко сприймати, думати, засвоювати.
Причиною тривоги і страху є відсутність інформації про те, що може статися завтра, через годину. Тому важливо знаходити і використовувати ресурси: людей, котрі думають так само, як ви, з якими приємно, від яких ви черпаєте впевненість і стабільність; середовище, справу, які є джерелом позитиву.
Велика кількість накопичених емоцій може призвести до різних соматичних (тілесних) розладів. Тому важливо навантажувати тіло фізично. Це можуть бути басейн, фітнес, прибирання території, робота на грядці…
Все, що ми обговорюємо, має бути спрямоване не на пустопорожню балаканину. Розмови мають бути конструктивні, направлені на пропозицію, дію, грунтуватися на власному досвіді: “Я так думаю”, “На мою думку”.
Важливо дозовано отримувати інформацію, і за можливості – з першоджерела. Якщо когось лякає Майдан, зібрання людей на віче, варто вийти і подивитися на події власними очима. Головне – щоб ваша позиція була справді вашою, а не навіяною ззовні. Багато вчителів, які уже після кривавих подій були на Майдані у Києві, кардинально змінили свою життєву позицію. Щодо ситуації в Криму можна спілкуватися з родичами, знайомими. Якщо вони мають протилежну точку зору (адже кримчани потрапили під вплив пропаганди задовго до російського вторгнення), не сперечайтеся, не переконуйте, щоб не загострити ситуацію.
Варто допомагати тим, кому в цей момент також важко, і тим самим ви можете отримати позитивну енергію для власного організму. Навіть незначна підтримка, доброзичливий погляд, співчуття та уважність до чужої історії (якщо навіть ваша позиція – протилежна), запропонована склянка чаю можуть стати порятунком від депресії для обох учасників спілкування.
Не панікуйте, бережіть ресурс організму
Юлія Фадєєва, психолог управління ДСНС у Полтавській області:
– Однією з найжахливіших подій часів незалежності стала Скнилівська трагедія у 2002 році, коли фізично постраждало близько сотні громадян, але емоційно тоді були вражені тисячі людей. У західних областях стався сплеск інсультів, інфарктів, загострення хронічних хвороб. У 2008 році упав будинок у Дніпропетровську – були загиблі й безпосередні свідки цієї біди. На жаль, періодично відбуваються трагедії на Донбасі – аварії в шахтах, загибель гірників.
Але зараз маємо не просто масштабну, а ще й довготривалу стресову ситуацію, яка не минає, а, навпаки, поглиблюється. Наші предки це переживали під час війни. Тому потрібно вміти знаходити ресурси для протидії та відновлення свого емоційного стану.
Поради можуть бути різні. Одні говорять: “Не дивіться телевізор взагалі”. Але якщо його вимкнути, спілкування на кшталт “А ви чули?..” призведе до віри пліткам. Та якщо 24 години на добу ви слухаєте новини і вже не звертаєте уваги на улюблений серіал, кулінарну програму, футбольний матч чи трансляцію з Олімпіади, це неправильно. Новини – дозовано!
У жодному разі не піддавайтеся паніці. Наприклад, при скуповуванні круп або масовому знятті готівки з банкоматів. Не тримайте тривогу в собі, це призведе до безсоння, підвищення тиску, головного чи шлункового болю. Спілкуйтеся з близькими людьми, відпочивайте з родиною чи друзями, дайте вихід фізичній енергії у лісі, на дачі, присадибній ділянці.
Великою помилкою у сім’ї може бути приховування негативних подій від дітей. Скажімо, коли померла бабуся і дитині батьки крізь сльози розповідають, що вона кудись пішла, це неправильно. Так само неправильно, коли дитині викладають негативну подію в деталях. Зараз дітям потрібно пояснювати причину свого хвилювання: у країні сталася така ситуація, але ми – разом, ми – сім’я, ми – велика країна і з цим обов’язково впораємося.
Є різні способи зняття стресової напруги як зі знаком плюс, так і навпаки. До “мінусових” належать алкоголь, неконтрольований прийом ліків. Якщо настає безсоння, пригадайте, що вам допомагає заснути. Батьки знають, що перед сном дітям не варто дивитися телевізор, гратися у занадто жваві ігри. Так і дорослим, які мають проблеми зі сном, перш ніж вживати медикаменти, потрібно відмовитися від перегляду теленовин, бойовиків, щоб привести нервову систему в рівновагу. Добре допоможуть вечірня прогулянка, гарячий чай, молоко з медом, тепла ванна, пригашене світло. Засинати дорослим варто не пізніше 22–23-ї години.
Обов’язково дотримуйтеся балансу роботи і відпочинку. Кожен організм має свій ресурс, який потрібно відновлювати. Якщо є проблеми медичні (підвищується тиск, болить голова), звертайтеся до лікарів. Якщо ж є проблеми психологічного характеру, людина почувається спустошеною, ображається, постійно плаче, не може спілкуватися з іншими, тут потрібно звертатися до психологів.
Де шукати допомогу?
Як повідомили у Центрі практичної психології і соціальної роботи обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського, на Полтавщині організовано 18 пунктів консультаційно-психологічної безкоштовної допомоги учасникам, родичам, постраждалим у подіях на Майдані, а також громадянам, які потребують психологічної підтримки через ситуацію в країні. В цих пунктах із відвідувачами готові працювати фахівці системи освіти. У Великобагачанському районі таку допомогу надає практичний психолог Юлія Дем’яненко (с. Рокита, вул. Зелена, 18); у Зіньківському – практичний психолог Великопавлівської спеціалізованої школи Наталія Сластьон; у Кобеляцькому – практичний психолог Білицької ЗОШ №1 Жанна Муха (с. Білики, вул. Миру, 3); у Карлівському – методист районного центру практичної психології і соціальної роботи Ірина Цеба (м. Карлівка, вул. Леніна, 85, Карлівська РДА, відділ освіти, методкабінет); у Решетилівському – завідувачка районного центру практичної психології і соціальної роботи Вікторія Пащенко (вул. Шевченка, 3-а, відділ освіти Решетилівської РДА, к.11).
У Кременчуці таких пунктів чотири. В них допомогу готові надавати Лариса Живолуп, практичний психолог спеціалізованої школи №10 (вул. Карла Маркса, 8); Світлана Кузнякова, практичний психолог ЗОШ №18 (вул. Ватутіна, 25); Оксана Давидова, практичний психолог ліцею №30 (вул. Павлова, 6); Валентина Наріжна, директор центру практичної психології і соціальної роботи (вул. Леніна, 14/23, районний відділ освіти, к. 104).
У Машівському районі впоратися зі стресом допоможуть Наталія Мирошниченко, методист районного центру практичної психології і соціальної роботи (вул. Леніна, 111, методкабінет відділу освіти Машівської РДА) та практичний психолог Машівської спеціалізованої школи Ірина Дворовенко (вул. Жовтнева, 9-а). У Миргороді громадян готові вислухати і надати поради завідувачка психолого-медико-педагогічної консультації Людмила Чех (вул. Сорочинська, 14-а, відділ освіти Миргородської міської ради) та практичний психолог ЗОШ №9 Оксана Коробка (вул. Перемоги, 11).
У Полтаві таких пунктів шість. На вас чекають Раїса Іщенко, практичний психолог ПТУ-31 (вул. Степового фронту, 46); Вікторія Даценко, практичний психолог Полтавського кооперативного технікуму (вул. Леніна, 9/17); Інна Аміньєва, практичний психолог Полтавського технікуму харчових технологій НУХТ (вул. Пушкіна, 56); Анна Костенко, практичний психолог (ЗОШ №15, вул. Тунельна, 16, або міський методкабінет); Олег Новак, член Української спілки психотерапевтів (вул. Жовтнева, 64-ж, обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра педмайстерності, к. 15); Оксана Бичковська, практичний психолог гімназії №32 (вул. Курчатова, 8/9).
Також готові надати безкоштовні консультації, порадити, як вийти зі стресових ситуацій, викликаних подіями на Майдані та нестабільністю в Україні, 13 фахівців Полтавського осередку Української спілки психотерапевтів. Якщо вам потрібна підтримка спеціаліста, телефонуйте координатору “Психологічної служби Майдану” Полтавського регіону Олені Аміньєвій за номером (099)481-01-34. Послуги надаються безкоштовно за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 45, к. 131.
П’ять простих правил, які допоможуть бути щасливим
Один із оптимістичних рецептів подолання стресових ситуацій розміщено в Інтернеті. Пропонуємо вам цю на перший погляд жартівливу, а насправді досить повчальну історію.
Одного разу віслюк селянина з далеких південних країв провалився у колодязь. Перелякана тварина почала “видавати” голосні звуки. Селянин прибіг і сплеснув у долоні: “Як же його звідти дістати”? Потім став розмірковувати так: “Віслюк мій – старий, йому вже недовго залишилося. Я все одно збирався купувати молодого. А колодязь майже пересох, пора засипати і викопати в іншому місці новий. То чому б не зробити цього зараз? Заразом і старого віслюка закопаю”.
Покликав сусідів на допомогу, дружно взялися за лопати. Віслюк верещав ще голосніше. І раптом, на загальний подив, затих. Коли селянин заглянув у колодязь, обімлів від подиву. Кожну грудку землі, що падала на спину тварині, віслючок струшував і притоптував ногами. Доволі швидко він з’явився нагорі й вистрибнув із колодязя!
Нам доводиться стикатися з великою кількістю бруду, щоразу життя підкидатиме нову й нову порцію негативу. Струшуй його щоразу і притоптуй ногами – тільки так виберешся з колодязя. Кожна проблема – наче камінь для переходу через струмок.
Щоб бути щасливим, варто пам’ятати п’ять простих правил:
1. Звільни своє серце від ненависті – пробач. 2. Звільни своє серце від тривог – більшість із них марні. 3. Живи просто і цінуй те, що маєш. 4. Віддавай більше. 5. Очікуй менше.

Ольга ЩЕГЛОВА.