Чи була можливість зберегти Крим у складі України? Чому Росія прагне зірвати президентські вибори в Україні й чого боїться Путін? На ці та інші запитання дав відповідь Голова Верховної Ради України, виконуючий обов’язки Президента України Олександр ТУРЧИНОВ у інтерв’ю програмі «Шустер-Live».

– Олександре Валентиновичу, Янукович попросив Путіна ввести війська. Володимир Путін вважає його легітимним Президентом. Значить, в принципі юридичні підстави у Володимира Путіна є.
– Володимир Путін вважає і Крим частиною Росії, але ж Крим був, є і буде українською землею. Фантазії пана Путіна ні до чого. Всі цивілізовані країни не визнають окупацію Криму і, безумовно, визнають легітимну владу в Україні. А заяви громадянина Януковича, який переховується в Російській Федерації від українського правосуддя, не мають жодної юридичної, політичної змістовної позиції для України.
– Чому після захоплення в Сімферополі будівлі уряду і парламенту не було силової відповіді?
– Одразу була силова відповідь. Як тільки стала відомою інформація, що російський спецназ захопив будинок парламенту та будинок Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, був виданий наказ блокувати ці будівлі й готувати силове розблокування приміщень. Внутрішні війська, тоді ще у нас не було Національної гвардії, виконали завдання і повністю взяли в оточення по периметру ці будівлі: й парламент Криму, і Кабінет Міністрів. Але через кілька годин вони самі були в оточенні проросійськи налаштованих громадян. У цих умовах, коли багато цивільних людей фактично стояли біля цих будівель, проводити військову або силову операцію практично неможливо. Під час таких операцій є величезна небезпека загибелі цивільних людей.
Багато говорять: чому не стріляли в Криму, чому все ж таки війська не почали застосовувати зброю? Саме в цьому і полягав той небезпечний план Путіна щодо агресії проти України. Крим – це був початок, це був той капкан, в який вони хотіли спіймати нову українську владу і взагалі всю Україну. Вони відпрацювали агресивну, жорстоку, цинічну технологію на Кавказі. Ви пам`ятаєте Північну Осетію, Абхазію? Один і той же сценарій: створюється провокація, на неї реагують місцеві військові, тоді це була армія Грузії, і в результаті військового протистояння гинуть цивільні люди. Страшні кадри вбитих людей, дітей, на захист громадян вводяться війська регулярної армії. Саме такий сценарій готували і для нас. Вони створили провокацію в Криму: були заблоковані аеродроми, висадили спецназ, почали через кожні 15 хвилин садити на аеродром свої транспортні літаки з військовими, і фактично розпочалась окупація Автономної Республіки Крим. У цих умовах будь-який військовий конфлікт, коли йдеться не про десять, не про двадцять, а про тисячі озброєних військових в густонаселеному Криму, закінчився б колосальними жертвами, в першу чергу – серед цивільного населення. Саме цього чекала від нас Російська Федерація. Тому військові української армії отримали наказ тримати оборону в межах своїх військових частин, на військових кораблях, розуміючи, що їх штовхають на те, щоб пролилася кров серед цивільного населення. Такий був жорстокий план, але ж він не був реалізований.
У той час на українсько-російському кордоні було значно більше військ, ніж зараз, і вони були готові до вторгнення. Вторгнення повинно було йти одразу в кількох напрямках: Київ, Бєлгород-Харківський напрямок. З Таганрога підтягувались війська і повинні були рухатись в напрямку Маріуполя та Запоріжжя. Придністровська армія Російської Федерації готова була до вторгнення на територію Одеської області. Тобто план був готовий і залишалось тільки піднести сірник до цієї діжки з порохом. Ми змогли утриматися. Нам конче необхідний був час для того, щоб підготуватись до оборони.
На превеликий жаль, у минулі роки армію в Україні не підтримували на належному рівні. Вважалось, що це – рудимент минулого століття, що армія в сучасних умовах потрібна більше для парадів, для церемоніальних процесів. У той же час нове століття, навпаки, показало, що сучасна країна не може існувати без сучасної армії. А у нас не було армії, більше того, протягом останніх чотирьох років її системно знищували. У нас навіть громадянин Російської Федерації був міністром оборони. Коли розпочалась агресія в Криму, вибрали дуже зручний для цього момент: українська влада тільки-тільки починала робити свої перші кроки, у нас навіть не було Кабінету Міністрів. У той же час у нас не було армії, ми фактично збирали війська з різних регіонів України для того, щоб можна було дати опір. Нам треба було виграти цей час, і саме тому те, що зробили наші військові в Криму, – це дуже важливо. Вони дали можливість нам виграти час і провести часткову мобілізацію, відновити Збройні сили, привести їх до повної бойової готовності, вибудувати систему оборони вздовж південного, північного, східного кордонів України. Сьогодні українська армія готова дати відсіч агресору. Це дуже важливо.
Я пам`ятаю, коли в пресі, в Інтернеті розповідали, що українським військовим у Криму не дають наказ. З першого дня наказ був триматись до останнього, стояти, не здавати позицій. Інша проблема, що цей наказ багатьом не подобався, і коли деякі представники Збройних сил, які працювали в Криму, виходили в прямий ефір і казали «Дайте нам наказ!», під цим малось на увазі: дайте інший наказ – «Відходити!». А ми не могли їх відводити. Нам потрібен був місяць для того, щоб підготуватись до оборони. Справжні патріоти, справжні офіцери, генерали, адмірали, які виконали свій обов`язок, – саме вони дали цю можливість українській армії відновити свої позиції, розгорнути достатні сили, підтягнути резерви для того, щоб уже сьогодні розуміти, як ми будемо діяти в умовах надзвичайної ситуації.
– Ви сказали, що українські військові вистояли місяць, дали можливість стабілізувати ситуацію вздовж кордону з Російською Федерацією. У зв’язку з цим запитання: ще залишаються українські військовослужбовці на території Криму і також залишається техніка, тож чи вдасться все це повернути в країну?
– Якраз над цим ми зараз і працюємо. Весь склад внутрішніх військ, який залишився вірним присязі Україні, вийшов з Криму зі своєю технікою і зброєю, значна частина наших військових, а це понад 85 відсотків, уже перейшли на материкову частину України, й цей процес триває. Зараз ми працюємо над тим, щоб вся військова техніка, в тому числі і військові кораблі, була повернута в Україну. Для цього в Криму працює група старших офіцерів Міністерства оборони і Генерального штабу Збройних сил України, які постійно ведуть переговори з росіянами та забезпечують організацію передислокації наших військових і членів їхніх сімей у визначені місця.
– До нас надходить інформація від кримчан, що вони не хочуть жити на території, окупованій ворогом, і їм може загрожувати фізична розправа. Вони запитують, чому немає постійних звернень владних структур України до громадян Криму?
– Ми робимо все, щоб забезпечити виведення всіх військових і їхніх родин, в першу чергу тому, що найбільш жорстока агресія була проти них. Причому на побутовому рівні їх тероризували, над ними знущались, тому це питання для нас дуже принципове. Міністерство оборони та Кабінет Міністрів України отримали наказ забезпечити гідні умови для родин військовослужбовців, які залишають Крим, щоб вони відчували себе достатньо комфортно. Я не кажу, що це – люкс, але це – пансіонати, санаторії, будинки відпочинку. Тобто в першу чергу саме для них ми будемо це робити. Інша проблема, що зараз безліч громадян у Криму, які не бажають визнавати окупацію, мають колосальний тиск військової машини Російської Федерації, яка починає на них тиснути, примушуючи їх приймати російське громадянство. Дійсно, багато людей залишають Крим, свої домівки. Це – трагедія. Зараз наш Уряд працює над тим, щоб забезпечити їх належними умовами існування. В першу чергу для цих людей створюється спеціальний резерв робочих місць, щоб вони не відчували себе безробітними, щоб вони могли отримати роботу за фахом. Зараз створюється резерв вакансій для тих, хто буде виходити з Криму. Безумовно, нам важко буде одразу їм надати житло, тому в першу чергу зараз в Одеській та Херсонській областях розгортаються табори для біженців. Ми будемо підшуковувати можливість, щоб вони могли мешкати не в наметах.
Ця трагедія важко сприймається без емоцій. Сказати, що давайте приберемо емоції, – неможливо. Але я маю інше переконання: Крим не буде півостровом відпочинку російських військових. Це буде страшна проблема для Росії, яка сьогодні вже є у міжнародній ізоляції, і Крим, як свого часу Афганістан, призвів до падіння режиму Російської імперії. Так само Крим призведе до падіння режиму Путіна.
– Кримські татари і їхні представники весь час говорили, що їм іти нікуди. Якщо українці можуть шукати притулок на материку, то їм – взагалі нікуди. Як їм допомогти?
– Вони – такі ж громадяни України, як і кожний мешканець Києва, Львова чи Донецька. Їм є куди йти. Інше питання, що багато з них вивезли родини на материкову частину України і повернулись до Криму. Я переконаний, що і кримські татари, й інші громадяни України, які сьогодні змушені залишати свої домівки, повернуться до Криму. І наші військові, які там кинули свої квартири, будинки, також повернуться. Крим буде українським. Так, це не буде протягом найближчого місяця, але ми повернемось в Крим, а Крим був, є і буде українською землею. Це – позиція!
– Рада національної безпеки та оборони почала протидіяти можливому зриву президентських виборів в Україні. Зрив виборів – це ще один план Володимира Путіна?
– Те, що відбувається в Україні, – страшний сон Путіна. Ми продемонстрували всьому світові: український народ сам вирішив, що рух до Європи – його вибір. Український народ сам змінює владу. Цей приклад для Росії – мабуть, найбільш страшний сон для Путіна. Але це – не сон, це – реалії. Тому заплановано знищити країну, дестабілізувати Україну, показати: бачите, до чого це призводить, як там погано? Ось що їм потрібно. І тому стабільна влада, стабільна, могутня та процвітаюча Україна – це вирок для Путіна, тому що російські громадяни скажуть: «Чому ми не можемо зробити, як українці? Ми – не гірші українців!». Путін розуміє, що це – вирок для нього. І саме тому Росія виношує плани щодо вторгнення в Україну. Президентські вибори – це ще один крок до стабілізації влади, а значить, – і ситуації в Україні. Саме тому зірвати ці вибори, довести, що в Україні немає легітимної влади, – їхнє (керівництва Росії) завдання. Ми зробимо все для забезпечення демократичних, прозорих і чесних виборів, на яких кожен громадянин матиме змогу обрати тих, хто достойно представлятиме їхні інтереси. Будь-які спроби зірвати вибори отримають жорстку відсіч з нашого боку.
– Зараз дуже багато в американській та європейській пресі пишуть про Україну, аналізують, думають. Дуже багато хто розуміє, що Росія намагається позбавити Україну права вибору. Зараз настає момент істини: Україна не може бути весь час між двома світами, тому що це створює такі проблеми. Чи вважаєте Ви, що відносини з НАТО – це сьогодні актуальне питання, чи це треба відкласти і не загострювати ситуацію в країні?
– Росія дуже боїться, що Україна вступить до НАТО. Це для них одна з фобій. У той же час саме Російська Федерація своєю агресією, своїми діями, своїми військами, які постійно знаходяться на кордонах з нашою країною, наполегливо штовхає Україну до НАТО. Коли вони продовжуватимуть працювати в тому ж напрямку, то я не виключаю, що це відбудеться. Саме через агресію Росії зростає кількість людей, які підтримують те, щоб Україна вступила у НАТО для того, щоб мати захист своїх кордонів шляхом колективної оборони – об’єднання зусиль вже не однієї країни, а потужних країн, як це відбувається у цьому блоці.
– Якщо Україна рухається в бік євроатлантичної інтеграції, то чи слід тоді уникати другої державної мови – російської?
– Федералізація України в розумінні Росії – це саме створення на території нашої країни десятка таких проблем, яка була створена в Криму. Вони хочуть децентралізувати, послабити владу для того, щоб їм було легше дестабілізувати ситуацію. Ми їм не дали реалізувати свій сценарій. Нас постійно штовхали на провокацію, і ця хвиля, яку вони назвали “російська весна” не дала результату. Щотижня ми все більше брали ситуацію під контроль. Головне, щоб люди розуміли, що їх штовхають на провокацію. Провокації в Україні ще можуть відбуватися, вони готуються і координуються. До Інтернету постійно вкидається різноманітна інформація, зокрема заклики брати зброю, валити нелегітимну владу. Ці заклики відбуваються з IP-адрес на території Російської Федерації. Вони підробляють свій формат під місцевих мешканців, розповідають казки, що ми тут створили фронт чи армію звільнення Донбасу або ще чогось. Але це технології, відпрацьовані в російських спецслужбах, і саме цими технологіями вони намагаються розкачувати ситуацію. Я переконаний, що ці провокації не пройдуть в Україні.
– Є такий парадокс, як Харківські угоди. Сьогодні Російська Федерація говорить, що якщо Крим наш, то Харківських угод немає, тому що нам не потрібно платити за базування Чорноморського флоту, і ціна на газ буде колишньою. Як Ви будете реагувати на це?
– Енергетична безпека є дуже важливою для України, а проблема Криму полягає в тому, що саме там були наші стратегічні перспективи щодо розвитку альтернативного енергозабезпечення. Одне із перших підприємств, яке захопили російські військовослужбовці, був «Чорноморнафтогаз». Вони ведуть проти нас не тільки відкриту позиційну війну, а й війну економічну. Ми протистоятимемо цьому. Те, що вони в односторонньому порядку розривають двосторонні угоди, свідчить про слабкість їхньої позиції і відсутність будь-якого юридичного фундаменту під спробою анексії нашої території. У нас найближчим часом буде чітка юридична позиція щодо компенсації Україні мільярдних збитків, які завдала Росія. Ті збитки, які Україна зазнала у зв’язку із захопленням та окупацією території України, Росія буде платити подвійну, потрійну ціну за всі провокації, які вона робить проти незалежної суверенної держави. Весь цивілізований світ нас підтримав, і у мене немає сумніву, що наші позови щодо дій агресора будуть підтримані в усіх міжнародних судах.

Надано департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА.