Незмінною фавориткою ягідної грядки залишається суниця садова. Сортів і різновидів цієї ягоди існує безліч. І дрібненька, й гігантська, й суперрання, й ремонтантна, що плодоносить аж до морозів. Але вся вона – надзвичайно духмяна й неперевершено смачна! Та щоб отримати таку, незважаючи на погодні примхи, треба знати, що ця “пані” любить і що їй шкодить.
Різновиди й сорти
У першу чергу слід хоча б кількома словами охарактеризувати різновиди цієї запашної ягоди. Так, існують крупноплідні сорти суниці садової, які навіть у не надто щедрі роки дають високі врожаї за рахунок загальної ваги ягід. Серед сортів, що вирізняються великими ягодами, – добре відома Гігантелла, а також Бондурелла, Альбіон, Сахалінська, Десна, Берегиня, Дукат та інші. До речі, всі ці сорти – ремонтантні, тобто плодоносять протягом тривалого періоду, з кінця травня до вересня, а то й довше. У період масового достигання врожаю ремонтантна крупноплідна суниця дає лише 20–30% річного урожаю, а от в осінню пору така суниця плодоносить набагато рясніше.
Розрізняють також напівремонтантні сорти суниці садової. Від попередніх вони відрізняються тим, що основний урожай достигає на початку літа, тоді, коли масово плодоносить решта сортів. Восени врожай теж буває, проте не такий значний, як у ремонтантних сортів. До речі, якщо кінець літа видається надто спекотним (середньодобова температура перевищує 16°С), другої хвилі врожаю може й не бути. До того ж напівремонтантні сорти у період закладання плодових бруньок потребують короткого світлового дня – не більше 8 годин. Для цього у період першого цвітіння грядку із цими сортами суниці необхідно на період із 17-ї години до 8-ї накривати світлонепроникним матеріалом. На день його знімають.
Останнім часом все більш популярною стає дрібноплідна суниця. Вона теж належить до ремонтантної групи. Так, її плоди не такі великі, як у крупноплідних сортів, проте дуже запашні. До того ж ці сорти родять аж до заморозків, до жовтня. Ще одна цікава особливість такої суниці: окрім сортів із традиційним червоним кольором плодів, є також сорти із білим і кремовим забарвленням. Такі ягоди можна вживати в їжу навіть алергікам.
Дрібноплідна суниця не така вибаглива до умов вирощування, як крупноплідна. Вона родить навіть на затінених ділянках із не надто родючим грунтом. До того ж не потребує регулярних підживлень, стійко переживає засушливі періоди влітку й сильні морози взимку. Ще одна особливість суниці цього різновиду – вона майже не формує вусів. Це дає змогу висаджувати її щільніше, ніж “вусату”, – по 12 кущиків на 1 м2.
Сорти дрібноплідної суниці – Жовте чудо, Рюген, Барон Солімахер, Руяна, Олександрія, Білосніжка, Ароматна, Алі-Баба.
Біла дрібноплідна суниця достигає раніше, ніж червона: перші стиглі ягоди з’являються вже в перші дні літа. Червневі ягоди соковитіші й крупніші, якщо, звичайно, йдуть дощі, а от липневі – дрібніші, проте набагато солодші. Плодоносять сорти з білими й кремовими ягодами протягом червня-липня, а з червоними – аж до заморозків.
Ще одна перевага сортів із дрібними ягодами – їх не надто вражають шкідники. Тож їх можна вирощувати на одному й тому ж місці без пересаджування багато років підряд. Але кожні 2–3 роки старі кущі треба омолоджувати способом поділу й розсаджування. Дрібноплідна суниця добре розмножується й насінням.
Місце під сонцем
Усім, хто любить суницю й прагне забезпечити свою сім’ю смачними й корисними ягодами, раджу відвести під неї грядку з родючим і пухким грунтом. Має сенс закладати суничник на ділянці з легким супіщаним чи суглинковим грунтом із слабкокислою реакцією. А от важкий глинистий грунт для вирощування суниці не підходить.
Ця ягода потребує багато сонця (окрім дрібноплідних сортів, котрі непогано почуваються й у затінку). Якщо її посадити на затіненому місці, вона нарощуватиме зелену масу, натомість плодів можна й не дочекатися. Суниця не терпить протягів. Тож якщо немає можливості виділити для неї безвітряну ділянку, можна захистити суничник штучно – оточивши ділянку соняхами чи кукурудзою (їх потрібно висадити 2–3 рядами у шаховому порядку).
Найліпшими попередниками для суниці садової всіх форм і сортів вважаються цибуля, часник, морква і бобові культури. А після помідорів, перцю, баклажанів та “гарбузових родичів” її краще не висаджувати, адже вони дуже часто уражуються кореневими гнилями, їхні збудники довго зберігаються в грунті й можуть зашкодити суниці.
Ретельно слід вибирати й “сусідів” суниці. Так, вона добре почуватиметься поруч із листовим салатом, шпинатом, петрушкою, квасолею, горохом, часником. У міжряддях суниці можна посіяти чорнобривці – буде й естетично, і безпечно, адже ці рослини своїм сильним запахом відлякують багатьох шкідників.
Небажано вирощувати цю ягідну культуру на одній і тій же ділянці більш ніж 4–5 років підряд.
Восени підживлюємо, навесні садимо
Ділянку під суничник треба готувати заздалегідь. Якщо у планах – весняне його закладання, перекопувати й підживлювати грунт треба восени. При цьому слід враховувати, що суниця споживає більше поживних речовин, ніж овочі, однак дуже погано сприймає внесення свіжого гною й велику кількість (разову) мінеральних добрив. Тому для весняного садіння суниці садової основні добрива краще вносити в грунт восени, а для осіннього – попередньо підживити його під рослину-попередник.
На 1 м2 площі вносять 6–8 кілограмів перепрілого гною чи компосту, 40–70 грамів суперфосфату, 20–40 грамів калійної солі. Якщо восени підживити грунт не вдалося, зробити це слід принаймні за 2–3 тижні до висаджування розсади. При цьому кількість добрив слід зменшити на третину. З органічних перевагу слід віддати компостові, а щодо мінеральних, то хлористий калій слід замінити сульфатом калію.
Якщо ділянка під суничник надто бідна, то за два роки до його закладання на ній слід посіяти сидерати – бобові культури, конюшину, злакові. У перший рік у травні можна посіяти вико-вівсяну суміш, а після її заробляння в грунт у липні засіяти ділянку фацелією чи гірчицею. Їх залишаємо на зиму, а навесні наступного року необхідно перекопати ділянку. Ще раз перед садінням суниці (робити це за такої схеми оздоровлення грунту бажано в серпні) слід засіяти майбутній суничник люпином, прикопавши його в липні.
Післязимове садіння – надійніше
Висаджувати суницю можна практично протягом всього сезону – травень–вересень. Проте побутує думка, що весняне садіння надійніше – рослини мають час добре вкорінитися й зміцніти. Наступного року з них можна уже отримати перший урожай. Якщо ж закласти суничну грядку восени, перші ягоди достигнуть не раніше, ніж через 1,5 року.
Перед садінням весь придбаний чи заготовлений із власного маточника матеріал треба знезаразити, щоб зменшити вірогідність зараження інфекціями. Можна використати знезаражуючу суміш солі й мідного купоросу. Для її приготування у 10 літрах води розчиняють 3 столові ложки кухонної солі та
1 чайну ложку мідного купоросу. В отриману суміш рослини занурюють повністю й тримають там протягом 15 хвилин, після чого добре промивають чистою водою.
При виборі посадкового матеріалу треба зважати, щоб на кожній розетці було не менше 4–5 листків і здорова верхівкова брунька. Розсаду отримують із маточних кущів віком 2–3 років. До речі, з одного дорослого куща за сезон можна отримати до 15 здорових молодих розеток.
Найкраще приживаються суничні розетки зі свіжим, необвітреним корінням (до речі, як і саджанці будь-яких інших плодових порід і культур). Занадто довгі корені при садінні треба вкорочувати до 5 сантиметрів. Але робити це слід безпосередньо перед садінням. Ямки мають бути глибиною 15–20 сантиметрів, відстань між ними – близько 30 сантиметрів. Дехто садить щільніше, щоб зекономити площу, і наступного року отримує надто загущені посадки за рахунок утворення і розростання молодих розеток. Під час садіння не можна засипати грунтом верхівкову бруньку, бо такі кущики не будуть рости. Між рядами для зручності догляду й збирання врожаю треба залишати не менше 60–70 сантиметрів. Міжряддя бажано задернювати, а грунт під кущами – мульчувати соломою.

Валентина БОНДАР
Агроном