Коли я був ще зовсім маленьким, мама показувала мені картинки
з тваринами. Найбільше мені подобалася черепаха. Міг розглядати її довго і все дивувався: вона вкрита таким панциром, що її ніхто не може схопити і видряпати звідти, ніякий хижак. Я все просив купити мені черепашку.
І ось вона у мене є! Назвали ми її Чапа. Вона їсть траву, любить конюшину, мабуть, ця травичка їй солодка. Чапа і капусту їсть. Коли я її випускаю побігати по травичці, вона сама шукає собі їжу, жує маленькі квіточки, кульбабки. Їсть і порізані моркву, яблука.
Зимою черепаха не спала, бо їй для тривалої сплячки потрібна низька температура. А в кімнаті тепло. Тому вона так і живе у нас, не спить цілий рік. Подряпала кігтями стіну в коридорі, але ми її не покарали за це, а принесли дошку і поклали на те місце, нехай дряпає.
Набираємо їй у ванну теплу воду, щоб походила по воді, де неглибоко, а потім і поплавала. У коробці сидіти не змушуємо. Чапа пересувається по всьому дому. Тільки повільно. На те вона й черепаха!
Ігор ОСАУЛЕНКО, 11 років.
м. Кременчук.