9 березня виповнюється 80 років з дня народження першого космонавта планети Юрія Олексійовича Гагаріна. Його політ, який багатьма вважався дивом, став насправді закономірним продовженням польоту творчої думки Ціолковського, Корольова, Келдиша, багатьох інших визначних вчених і конструкторів. Він був результатом невтомної винахідницької праці десятків і сотень тисяч інженерів, техніків, робітників…
Важко уявити Гагаріна 80-річним. У нашій свідомості він назавжди залишиться молодим – у віці свого історичного польоту. Це та гірка для нас вічна молодість, що споріднює його із солдатами, які загинули на полі брані. Але ця молодість була, є і буде зразком мужності, доброти, життєлюбства. У мільйонів людей планети живе в пам’яті посмішка Юрія Гагаріна, простого російського хлопця, який відкрив людству двері у Всесвіт.
Як говорив Гагарін, два бар’єри звела природа на шляху людини до зірок: перший – земне тяжіння, другий – сам космос. Йому судилося здолати ці бар’єри.
На космодромі напередодні старту тривала напружена і копітка робота з підготовки космічного корабля з людиною на борту. Готувалися й спортивні комісари. Їм судилося не тільки бути свідками польоту, а й на місці старту і приземлення реєструвати нові в історії Міжнародної авіаційної федерації космічні рекорди. Спортивному комісару Центрального аероклубу СРСР ім. В.П. Чкалова Івану Григоровичу Борисенку випав щасливий і почесний обов’язок одним із перших зустрічати космонавтів на землі.
Після кожного польоту, що пілотувався, І.Г. Борисенко разом із вченими, інженерами складав і оформляв дані для їх представлення у Міжнародну авіаційну федерацію.
Будучи безпосереднім свідком знаменних подій з вивчення й освоєння Всесвіту, Іван Григорович написав багато статей, оповідань, нарисів. Як спортивний комісар, він був першим там, де ще не встигли побувати журналісти. В нього склалися добрі дружні стосунки з космонавтами. Іван Григорович 30 років служив у авіації. Він – учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений багатьма орденами і медалями.
У фондах і науковому архіві Полтавського музею авіації і космонавтики зберігаються фотографії, що їх подарував музею Іван Григорович. На них Борисенко з Гагаріним у Москві (травень, 1961), з Гагаріним, Бєляєвим, Леоновим на Байконурі (березень, 1965), з матір’ю Ю. Гагаріна Ганною Тимофіївною на місці загибелі космонавта (1970). Крім цього, копії актів про старт, визначення тривалості польоту, приземлення космічного корабля-супутника “Восток”, складених спортивним комісаром.
У його спогадах знаходимо детальний опис того історичного старту. Зокрема йдеться, що по радіо оголосили годинну готовність, потім півгодинну, стартовий майданчик порожній. Усі, хто обслуговує запуск, зайняли свої місця. На екрані телевізора добре видно обличчя космонавта. Він бадьорий і веселий. “Почуваю себе добре, рукавиці надів, гермошолом закрив, до старту готовий”, – доповідає Юрій Гагарін. Хвилинна готовність! Останні секунди! З динаміків гучного зв’язку (до речі, один з них можна побачити в експозиції Полтавського музею авіації і космонавтики) пролунало гагарінське: “Поїхали! Все нормально!” У полум’ї, що рветься з сопел двигунів, корпус ракети ніби неохоче піднімається над стартовим столом. Спортивний комісар фіксує на секундомірі час відриву космічного корабля від стартового пристрою: “12 квітня 1961 року, 9 годин 07 хвилин за московським часом, космодром Байконур”. Вперше в історії людства розпочався політ людини у космос.
Спуск з орбіти Гагарін пережив більш тривожно, ніж сходження у космос. Вчені передбачали, що під час спуску космічного корабля до його корпусу, який у щільних шарах атмосфери нагрівається до температури кількох тисяч градусів, могла приваритися кришка люка. Під час посадки він міг загинути від перегріву. Тому передбачався примусовий відстріл цього люка на висоті 7000 м, катапультування космонавта і приземлення його на парашуті. Так це і відбулося насправді. Хоча корабель і космонавт приземлилися зовсім поряд, все ж це було незначним порушенням умов Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ). Борисенко знав про це, і коли його намагалися примусити підписати акт з формулюванням про посадку космонавта, що знаходився всередині корабля, відразу категорично відмовився. Тільки після тривалих суперечок і дискусій виник документ, який він зміг підписати. Ось він: “Я, що нижче підписався, спортивний комісар Центрального аероклубу СРСР ім. В.П. Чкалова Борисенко І.Г., засвідчую, що 12 квітня 1961 р. о 10 год 55 хв за московським часом в районі села Сміловка Тернівського району Саратовської області приземлився космічний корабель-супутник “Восток” із льотчиком-космонавтом Гагаріним Юрієм Олексійовичем”. Приземлення там не планувалося, але сталося тому, що відокремлення спускового апарата і приладового відсіку відбулося з 10-хвилинним запізненням. Це був найдраматичніший момент всього польоту.
Незрозуміло, навіщо було ламати списи, адже Гагарін справді злітав у космос, приземлився. І яка різниця, як це сталося? Подвигу його цей факт зовсім не зменшив.
І.Г. Борисенко був у числі перших, хто зустрів космонавта після приземлення. Хоча і знав, що перед ним саме космонавт №1 Юрій Гагарін, все ж, як того вимагав спортивний кодекс, попросив показати спортивне свідоцтво. Воно зберігалося в нагрудній кишені. Суворі міжнародні правила реєстрації світових рекордів передбачають таку перевірку перед стартом і після фінішу. Гагарін неквапливо простягнув свідоцтво, яке разом із ним щойно повернулося з космосу.
Перевіривши розпізнавальні знаки корабля, на якому було написано: “Восток – СССР”, Борисенко зареєстрував перші абсолютні світові космічні рекорди: з тривалості польоту – 108 хвилин, з висоти польоту – 327,7 км і з підняття максимального вантажу на цю висоту – 4725 кг.
Окрім цих трьох абсолютних світових рекордів польоту в космос, Гагарін встановив два всесоюзних рекорди з радіозв’язку, вони були також і міжнародними досягненнями. Вперше у світі людина розмовляла із Землею з космосу.
Так була вписана перша сторінка в освоєння космічного простору.

Ольга РЯМОВА
Старший науковий співробітник Полтавського музею авіації і космонавтики