Видатний український скульптор і борець за волю України Михайло Гаврилко протягом усього життя намагався втілити в камені образ Пророка України – Тараса Шевченка. Народився він у 1882 році на хуторі Свинківка на березі однойменної річечки за двадцять кілометрів від Полтави. Його родина мала давні козацькі корені, але була бідною. Маючи змалку мистецький хист, у 1899 році вступив до Миргородської художньо-промислової школи імені М.В.Гоголя, яку закінчив у 1904-му. Виняткову роль у становленні Гаврилка як українського митця, патріота й громадянина відіграв Опанас Сластіон – вихованець Петербурзької Академії мистецтв. Як одному з найкращих випускників з малювання та скульптури, Гаврилкові була надана державна стипендія для продовження навчання у Центральній школі технічного малювання барона О.Штігліца. Проте наступного року в Росії розпочалася революція, і М.Гаврилка, як одного з організаторів студентського страйку, було виключено зі школи з “вовчим білетом”. Довелося повертатися додому.
На той час у Полтаві вже діяла потужна “вільна громада” Революційної Української партії (РУП), і М.Гаврилко став одним з її активних членів. За завданням її проводу доставляв нелегальну літературу з Києва та зі Львова. Після розколу РУП у 1905 році М.Гаврилко перейшов до Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) і залишався вірним їй до кінця. Під час роботи губернської партійної конференції у жовтні 1906 році був заарештований. Перебуваючи в полтавській тюрмі, духом не падав, зберігав веселу вдачу. Товариші називали М.Гаврилка “великим свинківським філософом”. У тюрмі він встиг написати і передати на волю відозву “До новобранців”, яку надрукували в підпільній друкарні УСДРП.
(Далі буде).

Віктор РЕВЕГУК
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ПНПУ
ім. В.Г.Короленка