Слово “кактус” у перекладі з грецької мови означає “щетина”. У 1737 році Карл Лінней, шведський природознавець, автор системи класифікації рослин, вперше присвоїв таку назву родові колючих рослин. У природі більшість кактусів виростають до 10–15 метрів заввишки. У звичайній квартирі полтавця Сергія Гайдука вони ростуть заввишки не більше метра. На сьогодні його колекція нараховує 70 видів, а це – майже дві тисячі рослин.
Сергій Гайдук народився й проживає у Полтаві. Він працює в одній із гімназій міста учителем історії. До речі, таку професію обрав за сімейною традицією. Його батьки свого часу теж закінчили педагогічний університет (тоді – інститут). Отож вийшла династія вчителів…
Сергій Михайлович – багатогранна особистість: історик, колекціонер, квітникар. Він захоплюється фехтуванням, виготовляє обладунки та зброю доби Середньовіччя, мріє відкрити музей. У вільний від роботи час поринає у світ кактусів.
На запитання “Як виникла ідея вирощувати кактуси?” відповідає, що йому подобаються ці рослини. Спочатку Сергій Гайдук купляв кактуси у магазинах і зібрав їх десяток, потім колекція збільшилася до 50 штук, а згодом їх було уже понад сто.
– Насправді це затягує, – говорить Сергій Михайлович. – Пізніше дізнався, що кактуси можна вирощувати з насіння – так і цікавіше, й дешевше. Наприклад, якщо одна рослина у квітковому магазині коштує 100 гривень, то на цю суму можна купити насіння, із якого за рік виросте 900 маленьких кактусів.
“Фаворити” кактусової колекції
Історія захоплення Сергія Гайдука триває десять років. Колекцію відкрив кактус, який був подарований на знак симпатії. Це – ехінокактус грузона. Невеличкий кактус-м’ячик і до цього часу є гордістю господаря. Влітку рослини подорожують у село до бабусі Сергія Михайловича. Там господар їх висаджує на грядку, як помідори чи перець. До осені відбувається природний відбір, під час якого виживають сильніші.
Родзинок у кактусовій колекції – ой, скільки! Спочатку це були ферокактуси, власноруч вирощені з насіння. Такий вид у дорослому віці має розміри баскетбольного м’яча. У догляді – невибагливий.

Наступною окрасою колекції стали астрофітуми, які зверху схожі на зірочки. От вони потребують ретельного догляду. Астрофітуми вибагливі до земляної суміші, яка має бути пухкою та містити вапно. Взимку кактус варто тримати в прохолодному місці (5–8 °С) без поливу аж до весни. Улітку слід поливати частіше та тримати на відкритому повітрі. Не можна застосовувати добрива.
Зараз “фаворитками” колекції є мамілярії. Їх налічують у світі близько 150 видів. Для колекціонера цей рід – просто знахідка. Рослини сміливо можна рекомендувати початківцям, адже більшість із них невибагливі, добре ростуть, легко зацвітають різнобарвними віночками, навіть якщо не дотримуватися чітких умов догляду. До речі, плоди мамілярій можна споживати.
Краще не долити, ніж залити
Для того, щоб кактуси квітнули, мудрувати дуже не треба. Не дарма у народі побутує приказка: “Краще не долити, ніж залити”. Вона є золотим правилом стосовно догляду за цими рослинами.
Для кактусів важливе забезпечення стану спокою і росту, які припадають на зиму та літо. В теплу пору року кактуси активно ростуть. Їх слід поливати раз на десять днів. Можна й частіше, якщо грунт буде швидко висихати. Також деякі кактуси підживлюють мінеральними добривами в меншій, ніж для інших рослин, концентрації, й то тільки у період активного росту. Але ні в якому разі влітку їх не можна пересаджувати. Восени поливаємо кактуси раз на два тижні, й чим холодніше надворі, тим рідше це слід робити. У жовтні, коли температура повітря знижується, поливаємо востаннє. Після цього майже п’ять місяців кактуси перебувають у стані спокою – при +5–+7 °С. Рослини можуть спокійно зимувати на балконі, тільки потрібно стежити за температурою. До речі, не треба хвилюватися, якщо у цю пору рослини втрачають привабливість, адже із приходом весни вони відновляться. На початку квітня робимо перший полив методом дощування: теплою водою за допомогою розпилювача створюємо туман, щоб рослини “прокинулися”, а вже потім поступово поливаємо під корінь, щоб не “шокувати” їх раптовою зливою. В кінці квітня і весь травень вже можемо насолоджуватися розмаїттям квітів кактуса.
Грунт має значення
Сергій Гайдук говорить, що грунт для росту кактусів відіграє велику роль. Рівень рh не повинен перевищувати 5%. Якщо ж він більший, то рослина “згорить” від перенасичення грунту поживними речовинами. У природі кактуси ростуть на дуже бідних ґрунтах, тому субстрат для них не повинен бути надто поживним. У господаря взагалі кілька кактусів ростуть у камінні.
Найкраще все ж таки грунт заготовляти весною. Процес підготовки землі Сергій Михайлович порівнює із приготуванням супу. Він використовує близько семи видів грунту: із городу, з-під липи, вільхи й акації, дернистий грунт, із старих мурашників. Для пересадки своєї колекції Сергій використовує 400 кг субстрату!
Захист від хвороб і шкідників
Найкращий засіб проти шкідників – це отрутохімікати, якими ми кропимо картоплю, тільки у значно меншій концентрації. Таку обробку найкраще проводити восени та навесні. Найпростіше позбавитися бактерій і грибків – промити кактус під проточною водою.
Одним із поширених шкідників, які уражують кактуси, є борошнистий червець. Його важко побачити, адже за розміром він – не більше одного міліметра, залазить під голки і витягує всі соки з кактуса. Небезпечним є кокон цього паразита, схожий на вату. В ньому – близько п’ятисот тисяч яєць. Єдиний і найкращий спосіб захистити рослину – часте промивання проточною водою з метою профілактики.
Справді, вирощування кактусів – цікавий процес. Власник колекції наголосив, що слід дотримуватися правил із догляду за рослинами, пам’ятати про їхні особливості, не захоплюватися водою і добривами. А головне – любити їх.
Наостанок Сергій Гайдук привітав чарівних полтавок із жіночим святом: “Любіть своїх чоловіків, бо вони, як кактуси: не будете любити і доглядати – замість квітів отримуватимете тільки колючки…”

Оксана БІЛЕНЬКА
Студентка ПНПУ ім. В.Г. Короленка