Мабуть, жодна із персональних виставок у полтавському Художньому салоні не відкривалася так, як ця, під назвою “Метаморфози”. Жодних промов, телекамер, та й зайшло до салону небагато відвідувачів, лише ті, які пам’ятали про те, що два місяці тому планувалося відкриття нової експозиції відомого в Україні художника Ігоря Величка. Був день жалоби в Україні.
Назва виставки звучала уже не в унісон задуму художника – у ній, здавалося, відлунюють постріли, чути, як кришаться серця від болю і як заламує руки в надії сама Україна. Було 20 лютого. День ще на порозі справжніх змін у суспільстві. День метаморфоз…
Ось так митці мимоволі стають провидцями.
– В експозиції “Метаморфози” – абстракції, Ігор періодично вертається до них, у нього – цикли: з 2005-го до 2010-го був реалізм, а раніше – абстрактне мистецтво, до якого він знову повернувся. Але ці твори відрізняються від колишніх: у них відчувається напруга сьогоднішнього дня, його трагізм. Художник відчуває наперед. Ось твір “Шапка Мономаха” – там чоловік із червоним обличчям, той, хто її носить. Вона писалася у 2010 році – може, він передчував події цього дня, – так коментує виставлені роботи знавець і поціновувач творчості полтавських митців, відомий колекціонер Олексій Петренко.
Про це й запитую художника, адже ці твори справді писалися не в останні дні революційних подій. Він розповідає, що “Шапка Мономаха” була створена у дні, коли до влади прийшов на сьогодні останній із наших президентів – кривавий правитель, як на полотні, й за ним – обриси Кремля…
– А ось триптих “За кулісами” – про наше життя, мабуть, – говорить Ігор Величко. – Те, чого не передати у квітах, пейзажах, дозволяє висловити абстрактне мистецтво. Працюю у різних жанрах – до чого душа лежить, те й роблю.
– Абстракція – це творення з нічого, симбіоз фарб, рук, душі, підсвідомого, такого роду композицію не придумаєш, її складають багато кольорів, їх нашарувань, фактура, соковиті великі й малі плями, лінії. Це процес творення, в якому розгортається візуальна композиція. Але в тому є й свої закони, яких художник дотримується свідомо, – так пояснює творчий метод свого чоловіка художниця Анна Величко.
Полтавці, звісно ж, пам’ятають їхню велику спільну виставку в Галереї мистецтв. Колеги-художники завжди наголошують, що Ігор Величко дуже багато працює, бере участь у різних пленерах, постійно шукає щось нове, залишаючись експресивним, емоційним у висловленні своїх поглядів і настроїв. Його роботи експонувалися у багатьох країнах світу, зокрема в Німеччині, Італії, США, Чехії, Данії, Канаді, Швеції.
Абстрактний живопис прочитувати непросто – таке враження, наче на картині нічого не зображено, але все ж глядач щось там бачить – щонайперше завдяки тематичній підказці (назві полотна) художника. Або ж із джерел власної фантазії, настрою, поетичної метафори, підказаної уявою. Тут, в Художньому салоні, ви побачите “Сходження зірок”, “Весняний ранок”, “Літо”, “Радісний день”, загадковий триптих “Вісім з половиною” (може, підказка у Фелліні?), “Міраж”, “Дощ” і ще багато чогось такого подібного до поетичних верлібрів.
Одна з робіт називається “Пробудження весни”. А загалом – звучить її передчуття. Очікування весни наших сподівань.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”