“Яка трава допоможе підлікувати нирки? Бажано, щоб вона ще й набряки усувала”.
А.С.КУЧЕРЕНКО.

Ортосифон (Ortosiphon stamineus Benth., російська назва – почечный чай) – багаторічна (в культурі – однорічна) трав’яниста культура. Стебло галузисте, чотиригранне, заввишки 40–70 см. Листки супротивні, майже ромбоподібні з великозубчастим краєм. Квітки блідо-фіолетові, утворюють китицеподібне суцвіття. Тичинки довгі, своєрідні. В народі рослину називають “котячі вуса”. Плід – коробочка. Цвіте у липні-серпні. Поширена рослина в Індії, Китаї та на островах Океанії. Вирощується в Криму та на Чорноморському узбережжі Кавказу.
Заготовляють верхівкові пагони з двома парами листків та верхівковою брунькою, а також зелені листки. Сировину збирають 3–4, іноді – 5–6 разів на літо. Спочатку її прив’ялюють у затінку протягом 1–1,5 доби, а потім швидко сушать при температурі 30– 35°С. Термін придатності сировини – до 4 років. Сировина гігроскопічна, тому її зберігають у сухому приміщенні.
З листків ортосифону виділено гіркий глікозид ортосифонін (0,01%), тритерпенові сапоніни, жирну олію (2,7%), летку олію (0,2–0,6%), дубильні речовини (понад 6%), сліди алкалоїдів, а також органічні кислоти: цитринову, карбонову, розмаринову, винну.
Препарати ортосифону застосовують у науковій та народній медицині насамперед як сечогінні засоби. Вони підвищують також секреторну функцію слизової оболонки шлунку, поліпшують жовчовиділення. Ортосифон використовують при запальних захворюваннях сечостатевих органів, жовчного міхура, поліартриті, подагрі, набряках різного походження, серцевій недостатності, цукровому діабеті, при церебросклерозі та гіпертонічній хворобі. Беруть чайну ложку подрібненої сировини, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин. П’ють по 100 мл тричі на добу за 30 хвилин до їди. При холециститі п’ють через 2 години після їди.
Для лікування циститу, уретриту, пієліту, пієлонефриту, нефролітіазу застосовують препарати ортосифону, поєднуючи їх з травою вересу звичайного, споришу звичайного, квітками глоду колючого, травою материнки звичайної, квітками та листками алтеї лікарської у співвідношенні 0,5 : 4 : 4 : 2 : 2 : 3. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин. П’ють по 50 мл тричі на добу за 30 хвилин до їди. Курс лікування при нефролітіазі – 4–8 місяців. Щомісяця роблять перерву на 5–7 діб.
При поліартриті застосовують препарати ортосифону, поєднуючи їх з бруньками тополі чорної, коренями цикорію дикого, листками берези бородавчастої, плодами шипшини коричної, глоду колючого, горобини звичайної, травою м’яти перцевої у співвідношенні 0,5 : 2 : 4 : 2 : 4 : 2 : 2 : 4. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. П’ють по 50 мл тричі на добу за 30 хвилин до їди. Курс лікування – 1,5–2 роки.
Для лікування гіпертонічної хвороби використовують препарати ортосифону, поєднуючи їх із листками омели білої, коренями з кореневищами синюхи блакитної, квітками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, м’яти перцевої у співвідношенні 0,5 : 0,5 : 2 : 4 : 4 : 2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою окропу, настоюють 8 годин. П’ють по 50 мл тричі на добу за 30 хвилин до їди.
При набряках різної природи поєднують препарати ортосифону з кореневищами пирію повзучого, травою медунки лікарської, коренями та кореневищами гадючника шестипелюсткового, травою споришу звичайного, меліси лікарської у співвідношенні 0,5 : 4 : 2 : 4 : 2 : 4. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води, кип’ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. П’ють по 50 мл тричі на добу за 30 хвилин до їди.