гадаю, що належу до тієї нечисленної групи шанувальників “Зорі Полтавщини”, які не розстаються з нею більш ніж півстоліття. Беззмінно передплачую “Зорю…”, починаючи із 1961 року. Мені вже 85 літ, я – ветеран Великої Вітчизняної війни, цілинник. Ще замолоду за комсомольською путівкою їздив у Казахстан освоювати цілинні землі. Дорогим серцю подарунком і водночас згадкою про ті часи для мене став баян. Мені його подарували перед відправкою на цілину, зробивши дарчий напис. Буває, гляну на нього, і в пам’яті спливають картини багаторічної давнини…
За важку працю на благо Батьківщини отримав орден “Знак Пошани”, медаль “За трудову доблесть” та інші нагороди. Протягом 45 років трудового стажу де й ким тільки я не працював! Протягом 10 років був трактористом, бригадиром комсомольсько-молодіжної тракторної бригади, пізніше перейшов у бригаду колгоспу “40-річчя Жовтня”. У 1960 році портрети усієї нашої тракторної бригади помістили на місцеву Дошку пошани.
Заочно закінчив Красноградський технікум механізації, а потім – і Полтавський сільськогосподарський інститут, отримав диплом вченого агронома. До пенсії працював головою колгоспу, секретарем парткому…
Незважаючи на роки, на здоров’я не скаржуся. Займаюся виноградарством, маю більше сотні кущів винограду різних сортів. Проте найбільше шаную Європейський винний. Окрім того, маю пасіку – 50 бджолосімей, тож завжди радий пригостити цілющим виноградним вином власного виробництва та запашним медком. Ми з моєю бабусею завжди раді гостям!
Цього року вирішив взяти участь у розіграші заохочувальних призів серед передплатників “Зорі Полтавщини”. Дуже кортить отримати від улюбленого видання, із яким спілкуюся вже 52 роки, бодай якийсь подарунок. А ні, то все одно продовжуватиму передплачувати “Зорю Полтавщини”.
Михайло РУДЯК.
с. Михайлівка
Машівського району.