Наші читачі знайомі з поезією Інни Снарської – ми друкували добірки її віршів, написаних рідною поетесі білоруською мовою і в перекладах на українську. Тим цікавіше їм буде дізнатися, що нещодавно у видавництві “Дивосвіт” вийшла нова – уже сьома – збірка поезій білорусько-української письменниці “Ад сэрца да сэрца – дарога…”, яка була презентована на вечорі у затишній залі Полтавського літературно-меморіального музею імені І. П. Котляревського. Із назви книги зрозуміло, що написана вона білоруською. Збірку складають три розділи – “Дарогі”, “Дрэвы”, “Карані” (дороги, дерева, коріння). Це, як зазначено в анотації, – “три частини, три цикли, три архетипи сприйняття світу. Разом вони – одне ціле. У властивій поетесі метафоричній формі вона говорить про любов: до Бога, Батьківщини, рідних і дорогих людей, життя. Її дорога “зазямлілася з двух бакоу”: Білорусь та Україна об’єдналися в серці, сплелися корінням. І як птахи летять у вирій, а потім знову повертаються додому, так і поезія Інни Снарської долає кордони і час. Бо від серця до серця – дорога…”
Провела презентацію провідний науковий співробітник музею Євгенія Стороха, високо оцінив творчість поетеси письменник, ректор Полтавського національного педагогічного університету Микола Степаненко, котрий написав передмову до збірки. Інну Снарську прийшли привітати друзі, колеги, герої її документальних фільмів (глядачі програм ОДТРК “Лтава” більше знають поетесу як журналістку Інну Дідик).
Вона народилася у білоруському місті Полоцьку, любила їздити до бабусі у село Сястронкі – спогади дитинства та юності досі живуть у серці поетеси, котра давно уже стала полтавкою, але як найцінніший скарб зберегла рідну мову, ніжне й мелодійне звучання якої зачарувало слухачів. Інна Снарська уміє артистично подати власні твори, що наче дозволяє слухачам проникнути в таїну їх народження. А близькість української і білоруської тонко вловлюється уже з перших рядків.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”