Тривають ХХII зимові Олімпійські ігри в Сочі. 43 наших співвітчизники беруть участь у змаганнях, і, звичайно ж, за них уболіваємо всі ми, а найбільше – рідні та близькі спортсменів.
Продовжуючи олімпійську тематику, хочеться розповісти про єдиного олімпійського чемпіона Полтавщини – кременчужанина Володимира Кисельова. Нині на посаді професора він очолює кафедру фізичного виховання Кременчуцького інституту Дніпропетровського університету економіки та права ім. Альфреда Нобеля. Олімпійські ігри, які стали його зоряним часом, також ХХІІ, тільки літні, проходили в Москві в 1980 році. Володимир штовхнув ядро вагою 7,26 кг на 21 м 35 см, ставши першим у СРСР олімпійським чемпіоном зі штовхання ядра. Його світовий рекорд упродовж наступних чотирьох Олімпіад ніхто не міг перевершити. Можливо, він зміг би зробити це сам, але на наступну Олімпіаду в Лос-Анджелесі не судилося потрапити через бойкотування її з боку СРСР. У 28-річному віці Володимир Кисельов пішов із великого спорту, поступившись місцем молодшим.
Його подальше життя не було встелене трояндами здобутої слави. Як і мільйонам співгромадян, доводилося не тільки виживати у непрості періоди нашої держави, а ще й боротися за власне життя зі страшними недугами. Хвороба щитовидної залози п’ять разів доводила колишнього спортсмена до реанімації, через що довелося погодитися на складну операцію. Згодом за рекомендацією лікарів він мусив змінити клімат, тож, залишивши посаду директора дитячо-юнацької спортивної школи, поїхав на заробітки до Чукотки, де добував золото в артілі. Через деякий час, повернувшись додому, працював таксистом, штампував дверні петлі в кооперативі. Зміну століть пережив зі страшною звісткою про рак щитовидної залози.
Зібравшись із силами і волею, Володимир Вікторович переміг хворобу. Звісно, завдяки підтримці й у важкі, й у радісні періоди життя найдорожчих для нього людей – родини. А вона у нього чисто жіноча: мама Ольга Терентіївна, яка багато років відпрацювала на КрАЗі, дружина Людмила Михайлівна, бухгалтер, і донька Ольга, яка закінчила університет і вже працює. Задля них він живе і трудиться.
Утім, незважаючи на тернистий шлях, Володимир Кисельов стверджує, що якби міг прожити життя ще раз, то все одно б став олімпійським чемпіоном. Про це мріяв з дитинства. Навіть тоді, коли тренери не бачили в ньому перспективного спортсмена. Змінити такий песимізм допоміг випадок. Якось, штовхаючи ядро, Володя мало не впав, а тому вклав у свій кидок подвійну силу всього тіла, штовхнувши ядро на два метри далі від усіх. Саме цю техніку він використовував і надалі, а його суперники так і не змогли зрозуміти, у чому секрет успіху чемпіона. Упродовж довгих років Володимир Кисельов намагався передати свій безцінний досвід юній зміні кременчуцьких спортсменів зі штовхання ядра.
– Однак у нашій державі останнім часом молодь здебільшого не хоче займатися спортом, навіть уникає звичайної фізкультури у школі, – сказав він під час нашої розмови. – Причиною такого ставлення я вважаю насамперед сім’ю. Якщо батько й мати не привчили дитину розпочинати кожний новий день із елементарної зарядки, то діти не будуть здоровими, самостійними й цілеспрямованими у подальшому житті.
Наостанок олімпійський чемпіон Володимир Кисельов побажав усім читачам “Зорі Полтавщини” ніколи не пасувати перед труднощами, в усьому ставити перед собою високу мету й обов’язково її досягати.

Володимир Кисельов із дружиною Людмилою та донькою Ольгою.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”