У відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського до кінця зими діятиме персональна виставка графіка, живописця, монументаліста Анатолія Блошенка, який восени відсвяткував потрійне двадцятип’ятиліття. Найголовнішими гостями на вернісажі, крім колег по пензлю, друзів, шанувальників його творчості, є, звичайно, рідні: донька Наталка, зять Андрій, трійко онуків – Андрійко, Каміла і маленька Віолетта. Ось вони на світлині – з художником посередині й берегинею його домашнього спокою Володимирою Кравченко.
Розповідати про картини митця – справа невдячна. Краще прийти й подивитися. Ось назви деяких творів – “Дерева взимку”, “Дуб Сковороди”, “Старий будинок”, “Пробудження”, “Осінь під Полтавою”, центральне художнє полотно вернісажу з актуальною нині назвою “Доборолася Україна до самого краю…”, яке високо оцінили митці й поціновувачі прекрасного.
Є тут і портрети дружини художника Світлани, яка вже відійшла у Вічність, але її пам’ятає і любить родина, й сина Михайла, тяжко хворого після служби в Радянській Армії.
Екскурсії виставкою проводить Володимира Кравченко. Розповідає про життя митця. Родом Анатолій Блошенко з Луганської області, села Тринадцята Рота (така ось цікава назва, яка пішла ще від Катерини ІІ), нині село має назву Калинове. Перше випробування трапилося у хлопчика, коли йому було всього два роки, – померла матуся. Дві мачухи, страшні холодні, голодні роки воєнного дитинства, окупація, розриви бомб і снарядів, облави – чого тільки не довелося пережити.
Толя і його майбутня дружина Світлана знали одне одного з дитинства, жили по сусідству.
– Скільки себе пам’ятаю, стільки й малюю, – каже художник. – Потяг до творчості успадкував від дядька – Михайла Пилиповича Блошенка, генерала ще царської армії…
Харківське художнє училище стало стартовим майданчиком для вступу в художньо-промисловий інститут на факультет інтер’єру та обладнання. Закінчивши навчання, Анатолій працював на Полтавському художньо-виробничому комбінаті.
В області багато створених ним речей. Усі вони – на виду. Анатолій Блошенко є автором монументальних творів “Пробудження” на Будинку культури в селі Степному Полтавського району, “Хліб” – в Лютеньці, “Нове життя” – в Рашівці Гадяцького району. Два значних твори має Решетилівка – “Віночок” у Новоселівці та “Килим” – на в’їзді до килимарського підприємства в райцентрі. Перед Олімпіадою-80 на трасі, де Полтавщиною несли олімпійський вогонь, монументально-декоративні твори з відповідною символікою з’явилися на автобусних зупинках на дорогах у бік Києва, Харкова, Опішні, Гадяча, Пирятина, Лохвиці, Котельви, Великих Сорочинців, Миргорода… Розписи виконані Анатолієм Блошенком у співавторстві з Василем Коркішком, випускником цього ж художнього вузу. До речі, подружжя Коркішків – Василь Ілліч та Надія Стефанівна – також привітали ювіляра з персональною виставкою й наголосили, що іншої такої доброї, відданої, творчої людини і друга, як Анатолій, знайти важко.
Найтепліші вітання на відкритті вернісажу і на дружній зустрічі – від родини. Донька Наталія своєю піснею “Чорнобривці” навіяла спомин про рідну матусю, яка подарувала дочці красу і талант до музики. Співали і внучки, дуетом, квартетом, вітали дідуся. Ген творчості передався від діда онукам. Усі вони малюють, а Андрій має всі шанси стати професійним художником.
Тепло прийняли у родині Блошенка Володимиру Кравченко, яка, рано овдовівши, замінила його дітям і внукам маму і бабусю.
Цікаво, що виставку Анатолія Блошенка відвідують і колективно, приміром, прийшли 85 шанувальників бардівської пісні – учасники зустрічі з Олександром Звенигородським з театру авторської пісні Санкт-Петербурга. Приходить молодь, школярі, люди старшого віку. Такий ось зв’язок поколінь.

Анатолій Блошенко (у центрі) з родиною.

Лідія ЧЕРПАКОВА
Журналіст