Для отримання раннього врожаю помідорів використовують розсадний спосіб вирощування.
Варто відзначити: тільки високоякісна розсада, що дає змогу одержувати врожай на 15–20 діб раніше у порівнянні з безрозсадною культурою і гарантує вищу врожайність, є економічно вигідною. Можна вирощувати розсаду за допомогою пікіровки і без неї. В іншому випадку помідори плекають у касетах, горщечках чи торф’яних кубиках.
Строк сівби залежить від початку висаджування розсади на постійне місце (у плівкові теплиці на сонячному обігріві), обсягів вирощування, типу розсадної споруди та можливості забезпечення необхідних температур. Чим кращі температурний режим і освітленість, тим швидше відбуватимуться ростові процеси. У цьому плані плівкові теплиці з обігрівом є найбільш перспективними та розповсюдженими розсадними спорудами, однак немало овочівників вирощують розсаду помідорів також у парниках на біопаливі.
Щоб отримати ранню розсаду (а отже, і ранній врожай помідорів), на Поліссі насіння висівають на початку березня, в лісостеповій зоні, куди відноситься і Полтавська область, – протягом лютого, у степу – в першій половині лютого. Насіння висівають у заповнені грунтосумішшю ящики або в парники, поливають і загортають шаром землі завтовшки 0,5–1 сантиметр.
Оптимальна температура до появи сходів помідора – 20–25°С. За таких умов сходи з’являються на 4–6-ту добу залежно від сорту. Після їх появи на 2–3 доби температуру в приміщенні треба знизити до 10–12°С, щоб уникнути витягування сіянців. Надалі підтримувати її потрібно на рівні 20–25°С (у сонячні дні), 16–20°С (у хмарні) чи 12–14°С (вночі). Обов’язковим є періодичне провітрювання теплиць для зниження вологості повітря і підтримання оптимального температурного режиму. Рослини, вирощені при надто високих вологості повітря й температурі, втрачають витривалість й уражуються хворобами.
Після появи одного-двох справжніх листочків, коли розсада досягне 18–20-денного віку, проводять пікірування, якщо, звичайно, вона вирощується в ящиках, на стелажах або висіяна безпосередньо в грунт теплиці чи парника. Не можна допускати переростання сіянців, витягування їх, тому що це знижує продуктивність першої китиці, що закладається у цій фазі.
Поливати розсаду необхідно регулярно, зволожуючи весь кореневмісний шар, але при цьому не можна допускати перезволоження грунту, тому що у вологому середовищі дуже швидко поширюється небезпечне інфекційне захворювання – чорна ніжка. Тож у хмарну погоду поливати розсаду треба рідше. Температура води для поливу повинна бути близько 20–25°С, а от у період загартовування розсаду потрібно поливати водою температурою 16–18°С.
Підсипати грунт у ємності з розсадою у міру її росту не треба – хіба що вона надто сильно витягнеться. До речі, витягування рослин трапляється нерідко, особливо якщо зима затягується, часто стоїть похмура погода. Тоді рослинам не вистачає світла, і вони швидко ростуть, витягуючись. Для стримування надмірного росту розсади застосовують препарат ТУР. Обробляється ним розсада з профілактичною метою у фазі 3–4-х справжніх листків. За виникнення ж реальної небезпеки переростання розсади таку обробку можна повторити через 7–10 діб після першої (а всього – один-два рази). Обприскуючи розсаду розчином ТУРу, варто звертати увагу на рівномірність обробки. Більш сприятливими для обприскування є вечірні години або хмарна погода.
Найважливішим моментом у підготовці розсади до висаджування є загартовування. Цей відповідальний період триває 12–15 діб. Метою є підвищення холодостійкості розсади. Загартовують її шляхом провітрювання приміщення в денний час, а потім – і вночі та зменшенням кількості поливів.
За дві-три доби до висаджування розсади на постійне місце (в даному випадку – в теплицю) проводять профілактичну обробку рослин фунгіцидами (Татту, Ридоміл Голд).
(Закінчення у наступному номері додатка).

Василь КУТОВЕНКО
Кандидат сільськогосподарських наук