Полтавський навчально-реабілітаційний центр обласної ради щодня відкриває свої двері для дітей з особливими потребами. Заклад створений 2009 року і функціонує для надання освіти таким дітям, забезпечення їхньої соціалізації. Нині тут у стаціонарному відділенні перебувають 135 дітей із Полтави і 8 дітлахів із районів області.
У своїй роботі педагоги застосовують різні методики.
– Тут створена матеріальна база, яка дає можливість фахово займатися з дітьми із різними вадами. Мешканці всіх куточків Полтавщини можуть привозити дітлахів до цього закладу, де їм нададуть кваліфіковану допомогу. А таких ентузіастів, як працівники навчально-реабілітаційного центру, потрібно всебічно підтримувати, – зазначив голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко.
В установі – 9 дошкільних груп, де виховуються діти від двох до семи років, і чотири класи – два перших, третій і четвертий. Про них піклуються 56 творчих, люблячих вихователів, які є справжніми професіоналами своєї справи.
– Тут нелегко працювати, – розповідає директор навчально-реабілітаційного центру Любов Січкар. – У нашому закладі виховуються діти з різними вадами, крім дітей із проблемами очей. Другий рік ми набираємо малюків із ДЦП, вони пересуваються за допомогою візків чи не рухаються взагалі, а лише лежать. Проте все одно перебувають у класі, навчаються, знаходяться поруч з іншими дітьми, отримуючи великий життєвий досвід, долаючи складні обставини, які приготувала їм доля. Вихователі працюють із такими дітьми індивідуально.
Для кожної групи розроблені комп’ютерні програми, за якими навчання йде швидше. Створені спеціальні умови, є все необхідне – різноманітні меблі, іграшки. Останні, до речі, почасти педагоги виготовляють самотужки. На подвір’ї закладу неможливо не захопитися фантазією й умілістю персоналу: ось ялинка із пластикових стаканчиків, далі – сніговичок із пластикових пляшок, з пробок останніх складені цілі композиції. На території розміщені розфарбовані фігурки звірів, змайстровані з коліс і дерева, на стінах всередині приміщення – яскраві малюнки, картини, кумедні фото, на підвіконнях – квіти. Є спеціальний куточок, де розмістилися нагороди, пам’ятні світлини, стоять різноманітні кубки, лежать газети, сторінки яких розповідають про установу чи її вихованців.
Під час міні-екскурсії кабінетами закладу заходимо до одного з них.
– Добрий день, – посміхається групка юних кухарів, які разом із турботливим вихователем розкачують тісто й начиняють його шматочками яблук – готують пиріг.
– Запашне? – допитується про тісто один із малюків у Олександра Удовіченка.
– Запашне, – посміхається чоловік.
Вихованці радо обіцяють пригостити присутніх щойно спеченими смаколиками. У групі – діти різного віку. За словами директора закладу, за вальдорфською методикою це дуже добре, оскільки менші прагнуть дорівнятися до старших, а ті в свою чергу вчаться допомагати малечі. Раз чи двічі на тиждень у садочку проводять такі заняття, де дітей навчають ліпити з тіста, робити салати. Вихованцям кулінарія особливо до вподоби. Юні кухарі залюбки пригощають хлопчиків і дівчаток з інших груп своїми стравами. Після закінчення занять, коли по малечу приходять батьки, працівники закладу організовують вечори чаювання, на яких діти частують рідних тим, що зробили власноруч.
У кожній групі є свій тематичний музей. У музеї хліба, наприклад, дітей знайомлять із багатствами полтавської землі, у музеї води можна послухати шум моря. Є ще одна особлива аудиторія, яка зветься кімнатою думки. У ній вихователі дискутують, радяться, спілкуються з батьками вихованців, уточнюють проблемні моменти, звернувшись до чималої бібліотеки чи мережі Інтернет. Велика робота ведеться для ознайомлення малечі з історією й культурою Полтавщини.
У спеціальній аудиторії діти проходять зоотерапію. Вихованці піклуються про тварин, допомагають прибирати їхні “домівки”. Коли приїздять із села, то обов’язково прихоплюють бурячок і зерно для своїх улюбленців. У закладі проводять й арт-терапію: хлопчики та дівчатка мають можливість переодягнутися в якийсь костюм, примірявши на себе певний образ. У одній із кімнат є музичний стіл, на якому вихованці малюють піском.
Одна із родзинок закладу – театр “Дзвіночок”. Його учасники продемонстрували для присутніх інтерпретацію всім відомої казки “Колобок”.
– Театр ми створили два роки тому, – говорить Любов Січкар. – Почали шукати шляхи урізноманітнення роботи, і виникла така ідея. Батьки охоче відгукнулися на пропозицію. Зараз у нас функціонує громадська організація “Самодіяльний театр “Двіночок”, яка здійснює контроль за дотриманням прав дітей на освіту в нашому закладі. Окрім створення реабілітаційного центру, маємо мрію знайти спонсора й випускати спеціальну обласну газету, в якій могли б знайомити батьків дітей із особливими потребами, як працювати з такими дітьми, як їх виховувати.
До речі, Олександр Удовіченко пообіцяв посприяти в процесі перетворення колишнього спланованого під басейн приміщення, що розташоване біля навчально-реабілітаційного центру і стоїть незакінчене ще з 1996 року, в реабілітаційне відділення, якого вельми потребує заклад. За словами Любові Січкар, там можна облаштувати соляну кімнату, басейн і тренажерний зал для дітей.

Анна ВАСЕЦЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”