Село Біївці Лубенського району – мала батьківщина Василя Симоненка – стало тим місцем, куди за давньою традицією кожного року 8 січня, у день народження поета, з’їжджаються шанувальники творчості нашого великого земляка, щоб доторкнутися душею до джерел його творчості, краще відчути глибину почуттів митця, жагу до життя, віру в свій народ. Ось і цього року на подвір’ї батьківського обійстя витязя української поезії зібралися літератори Лубенського краю, представники органів влади області й району, члени літературного об’єднання імені Олеся Донченка, учнівська молодь, громадськість села, представники ЗМІ.
До присутніх звернулися голова райдержадміністрації Віктор Алєксєєнко та голова районної ради Олексій Дядечко, які розповіли про підготовку до відзначення у 2015-му 80-річчя з дня народження Василя Симоненка. Зокрема Віктор Алєксєєнко зазначив: “Враховуючи важливість постаті Василя Симоненка, 21 травня 2013 року прийнято постанову Верховної Ради України, якою затверджено заходи з відзначення 80-річчя з дня народження видатного українського поета на державному рівні. Також документом передбачено до відзначення ювілею привести у належний стан Тарандинцівську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів імені Василя Симоненка, літературний музей при школі та хату-музей у селі Біївці. В районі вже розпочалася підготовка до відзначення ювілею нашого видатного земляка. Створено районний організаційний комітет, затверджено відповідний план заходів. Проведені ремонтні роботи у музейних кімнатах Тарандинцівської школи, планується розширення й оновлення експозицій літературного музею, впорядкування подвір’я та хати-музею і ще ряд заходів”.
Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, депутат обласної ради Микола Перепелиця переконаний, що творчість Василя Симоненка для України безцінна, як безцінною була для нього Україна, тому що сила його поезії – в безмежній щирості та правдивості. У ній є і безмежна любов, шана та повага до простої людини – творця мудрості та нашого добробуту, і гордість за свій народ, який буде завжди, і молитва за свою матір-Україну. Цю думку підтримали у своїх виступах секретар літературного об’єднання імені Олеся Донченка, лауреат літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка Ніна Шерстюк, Бієвецький сільський голова Ніна Остапенко. У хаті поета місцеві літератори читали вірші Василя Сиимоненка. Член Національної спілки письменників України, голова літературного об’єднання імені Олеся Донченка Олександр Міщенко подякував за людську пам’ять, небайдужість до творчого надбання поета, до непростої історії становлення нашої держави, значну роль в якій відіграв Василь Симоненко. Учасники зібрання поклали квіти до пам’ятника поету в центрі села.
Продовжилися літературно-мистецькі урочистості у Тарандинцівській ЗОШ І–ІІІ ступенів, у якій свого часу навчався поет. Гостей зустрів директор школи, заслужений учитель України Микола Кадука. У приміщенні освітнього закладу діє музей Василя Симоненка, де й зібралися учасники святкового заходу. Тут звучали спогади про життєвий і творчий шлях поета, його вірші. У стінах музею відбулося традиційне щорічне вручення літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка. Підсумки оголосила та назвала переможців голова журі, заступник голови районної ради Євгенія Яковченко. Голова райдержадміністрації Віктор Алєксєєнко та голова районної ради Олексій Дядечко вручили премії переможцям, побажали їм подальших творчих здобутків. У номінації “Література і публіцистика” перемогу здобула письменниця Раїса Плотникова за книгу поезій “Без фіранок”, у номінації “Мистецтво і монументальна скульптура” – Володимир Семенюта за цикл полотен з краєвидами Лубенського краю. Почесними грамотами районної ради та райдержадміністрації відзначені Валерій Волосков із Полтави, почесний краєзнавець Національної спілки краєзнавців України, – за вагомі здобутки у просвітницькій і культурологічній діяльності, активну громадську позицію; Юрій Савка з Луцька, майстер народного мистецтва, – за вагомий особистий внесок у збереження та розвиток традицій української народної вишивки, створення власної школи вишиваного портрета.
Спливають роки, але час не зітре з пам’яті вдячних нащадків світлий образ людини з бентежною, відкритою і чистою душею, чия поезія пронизана глибокою любов’ю до рідного народу, до простої людини, до землі, на якій народився, зріс і пішов у широкий світ всенародного визнання. І сьогодні майже кожен рядок Симоненкових поетичних творів живий, зрозумілий, актуальний. Він здатний перевернути душу, примушує замислитися над таким простим і таким складним питанням: “Ти знаєш, що ти – людина? / Ти знаєш про це чи ні?..”

Оксана ГИРИЧ
Журналіст