–Минулого року в мене були вже тридцять перші жнива, – ділиться роздумами директор СТОВ “Лукім’я” Оржицького району Іван Шингарій. – Я народився і жив у селі. Тато працював на тракторі, а мама полола в ланці буряки. З дитинства я пройнявся любов’ю до землі. Закінчивши школу, вирішив здобути фах інженера-механіка. Перша спроба вступити у вуз була невдалою. Закінчив училище механізаторів, півроку пропрацював на тракторі, згодом таки вступив до інституту. В місцевий колгосп прийшов у березні 1983 року. Працював головним агрономом, головою правління господарства, а з 2000-го став директором СТОВ. Я – корінний лукім’янин, моя дружина теж місцева, наші батьки звідси родом. Ось уже стільки років поспіль ми трудимося на своїй малій батьківщині.
За словами Івана Шингарія, жнивувалося у 2013-му непогано. “Лукім’я” посіло друге місце в районі за врожайністю зернових. Постійні робочі місця в господарстві забезпечує тваринництво. В агроформуванні утримують 140 корів і близько 1000 свиней. Років п’ять тому відремонтували два сараї, закупили й встановили молокопроводи, охолоджувальний блок. Тепер продукція потрапляє до молоковоза без доступу повітря.
– Тваринництво і рослинництво – галузі взаємопов’язані, – говорить Іван Шингарій. – Якщо будемо лише вирощувати зернові й технічні культури, то мінералізуватиметься грунт. А це дуже негативно впливає на врожай, адже шар гумусу зменшується. А якщо внести органіки, буде відповідний результат – три роки на “підживленій” ділянці можна вирощувати будь-яку культуру, і вона даватиме пристойний урожай.
Працюють в агроформуванні родинами. Серед них – брати Григорій і Віктор Клипані, а їхній батько, Григорій Іванович, лише нещодавно пішов на пенсію. Олександр Стеценко змінив на трудовому посту батька – Євгена Івановича. Брати Андрій і Олександр Миценки пішли батьківською стежиною й нині працюють у господарстві.
За останні п’ять-десять років соціальна сфера Лукім’я значно поліпшилася. Проведено ремонти місцевої лікарні, Будинку тваринника, контори господарства, дитсадка; прокладено вісім кілометрів водогону; пробурено дві нові свердловини; газифіковано медамбулаторію, сільську раду, споруджено газопровід у сусідні села. Взимку, коли замітає шляхи, господарство розчищає їх своїми п’ятьма бульдозерами.
– Щороку на соціальну сферу ми виділяємо певну суму коштів, які йдуть на медицину, культуру, спорт, освіту. В районі популярний баскетбол. Місцеві спортсмени здобувають призові місця на різноманітних змаганнях. Ми їм форму закуповуємо, м’ячі, надаємо транспорт, – зазначає директор СТОВ.
У місцевому садочку оновили електрообладнання, освітлення, сантехніку, купили нові килимки й ковдри. Для школи виділили 42 тисячі гривень, а для дитсадка – 45 тисяч. У сільській раді триває ремонт – там замінюють вікна й двері, уже закупили нові меблі.
– Людина живе не хлібом єдиним. Коли ми проводили газ, не придбали жодного трактора чи комбайна, взагалі ніякої техніки. Проте затрати сторицею повернулися, – говорить керівник агроформування. – Завдяки свердловинам й двом водонапірними баштам дитсадок, школа, лікарня забезпечені водою, достатньо лише натиснути кнопку. В лікарні зараз стоїть нове обладнання. За рахунок господарства купили автомобіль “швидкої допомоги”.
Трудові будні Івана Петровича Шингарія звеселяє внук Ростик. Кмітливий і до всього цікавий хлопчина не втрачає жодної нагоди побувати із дідусем. Його вабить техніка, як колись у юності й Івана Шингарія. Ось так, від серця до серця, передає дідусь своєму улюбленцеві святу любов і шану до землі.

Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”