Всеукраїнському благодійному фонду “Джерело Дніпра” виповнилося десять років. Для благодійної організації, діяльність якої спрямована на розвиток культури та духовності й відродження моральних цінностей, такий вік є свідченням глибоких переконань і життєвих принципів її засновників. Саме про це ведемо мову із почесним президентом Фонду, депутатом обласної ради Володимиром МАТИЦИНИМ.
– Володимире Митрофановичу, відомо, що будь-яка справа має приносити людині моральне задоволення. Що Вас спонукає до благодійності?
– Допомагаючи іншим, ми, насамперед, допомагаємо собі зберегти душу, адже у певний момент життя для багатьох людей важливим стає не тільки власне благополуччя та благополуччя рідних, а й те, що корисного він робить для своєї країни, співгромадян. Це переконання усієї моєї родини. Для нас благодійність – не просто бажання допомогти, зробити життя кращим, багатограннішим і цікавішим, а ще й джерело духовного розвитку, невід’ємна частина самореалізації та бажання зберегти загальнолюдські цінності.
– Ви сказали про духовну потребу, й на думку відразу прийшла історія про те, як Ваша родина у 1990-х роках допомагала піднімати буквально з руїн Козельщинський монастир. Уцілілими там залишалися тільки стіни собору Різдва Богородиці. Першим кроком на цьому шляху були килими, передані Вашою дружиною Тетяною. Нині повністю відновлений за Вашої підтримки собор з іконостасом приносить радість віруючим. Наскільки активно зараз Ваша родина бере участь у діяльності Фонду “Джерело Дніпра”?
– Наскільки це можливо. Безумовно, усі рішення щодо питань діяльності Фонду – стосуються вони допомоги окремо взятим людям, організаціям, закладам, установам, реалізації масштабних благодійних проектів – ми з Тетяною Юріївною ухвалюємо тільки разом. Є такий мудрий вислів: чоловік – голова, а дружина – шия… Так от: моя дружина – це мій найкращий порадник і друг, а можливо, навіть і рушійна сила. Хто, як не жінка, може серцем зрозуміти проблему, розібратися в ситуації, інтуїтивно її відчути й дати мудру пораду.
– І все ж повернемося до справ духовних. За відродження Козельщинського храму Ви і Ваша дружина були удостоєні високих церковних нагород. Зовсім недавно Вам було вручено чергові нагороди під час освячення місця будівництва собору Андрія Первозваного у Кременчуці…
– Справа в тому, що ще 2010 року до мене звернувся нині покійний владика Тихон і розповів про мрію – будівництво величного кафедрального собору на березі Дніпра, який став  би прикрасою міста, як це було в ХІХ столітті, коли на нинішній площі Перемоги стояв Свято-Успенський собор. Така ідея мені прийшлася до душі. Коли ж нарешті міська влада визначилася із місцем його розташування, розпочався збір коштів на будівництво. Наша родина одна з перших зробила внесок на спеціальний рахунок, оплативши інженерно-геологічні дослідження для проектування будівництва. Упевнений, що спорудження спільними зусиллями православної святині на березі Дніпра стане тим потужним імпульсом, енергія якого здатна відродити і суспільство в цілому, і наше місто зокрема. Водночас неможливо людину змусити робити добро. Це повинно бути її духовною потребою. Тож якщо усі ми, незалежно від віку та статків, будемо причетними до благодійних справ, то байдужості у нашому житті не буде місця.
– Які з напрямів благодійності є пріоритетними у діяльності Фонду?
– Я б так не ставив акценти, адже для нас усі напрями важливі. Ми однаково підтримуємо  усі категорії громадян. Велику увагу приділяємо молоді – її духовному розвитку, формуванню інтелектуального потенціалу. Задля цього вісім років тому заснували стипендіальну програму для кращих студентів ВНЗ Кременчука. Не менш важливим напрямом є підтримка старшого покоління, насамперед ветеранів війни. Ще задовго до заснування Фонду, будучи директором найбільшого у Кременчуці всесоюзного підприємства, я вважав обов’язковим шефство над госпіталем для інвалідів Великої Вітчизняної війни. Фонд підтримує цю традицію, допомагаючи придбати необхідне обладнання чи поліпшити умови для пацієнтів і медперсоналу.
Серед підшефних Фонду – ветерани праці, люди з обмеженими фізичними можливостями, а також шкільні навчальні заклади, дитяча художня школа, краєзнавчий музей, дитячі бібліотеки. Особливу увагу приділяємо розвитку спорту серед молоді та підтримці талановитих спортсменів. Серед вихованців клубу спортивних єдиноборств “Легіон” (Володимир Матицин – почесний президент КСЄ “Легіон”. – Ред.) – чемпіони з боксу та дзюдо європейського і світового рівнів. На моє переконання, саме спорт є запорукою здоров’я нації.
– Зважаючи на все сказане, десять років для Всеукраїнського благодійного фонду “Джерело Дніпра” – це тільки початок. Які подальші перспективи його діяльності?
– Ми готові й далі підтримувати соціальні проекти та громадські організації, діяльність яких спрямована на розвиток міста, формування громадянської свідомості мешканців міста, продовжимо реалізацію проектів, які стали традиційними, і будемо запроваджувати нові. Вони мають символічні назви: “Сильні духом”, “Забуттю не підлягає”, “Наше майбутнє”, “Не хлібом єдиним”. Про наші заходи ми постійно інформуємо громадськість через засоби масової інформації міста й області.
Втілюючи у Кременчуці різноманітні проекти, конкурси, змагання, намагаємося долучити до нашої діяльності якомога більше  кременчужан, сподіваючись, що і для них благодійність колись стане духовною потребою.
– Приємною особливістю роботи Фонду є те, що він працює постійно на відміну від деяких благодійних організацій, які активізуються лише перед початком чергових виборів.
– Знаєте, мені дуже близькі слова Льва Толстого: “Щастя – це те, чого людина бажає для себе одного. Благо – це те, що людина бажає для себе разом із усіма”. Тому для Фонду “Джерело Дніпра” благодійність ніколи не поєднувалася з виборчим процесом. Таке неможливо навіть уявити, адже  це слово складається з двох вагомих термінів “благо” і “дія”. Людина приходить на Землю, щоб діяти заради творення любові, радості, щастя – усіх благ цивілізації. Реалізовуючи свої щорічні програми, ми прагнемо не тільки допомогти й підтримати тих, кому це необхідно, а й показати усім, яким дієвим і ефективним інструментом змін нашого життя може стати благодійність. Саме у цьому й криється глобальна ідея, мета благодійності – змінити світ на краще.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”