27  листопада православні християни вшановують пам’ять святого апостола Пилипа. Наступного дня починається Різдвяний піст, який називають також Пилиповим постом.
Святий апостол Пилип був уродженцем міста Віфсаїди (Галілея) й глибоко знав Святе Письмо. Правильно розуміючи зміст старозавітних пророцтв, він чекав на прихід Месії. Отож на заклик Спасителя (Ів. 1, 43) пішов за Ним і став одним із Його дванадцяти учнів.
Після Вознесіння Господа апостол Пилип проповідував Слово Боже в Галілеї, звершуючи багато чудес. Зокрема він воскресив немовля, яке померло на руках у матері. З Галілеї попрямував до Греції і проповідував серед переселених туди юдеїв. Деякі з них повідомили в Єрусалим про апостола, і тоді до Еллади прибули книжники на чолі з первосвящеником, щоб якимось чином звинуватити Пилипа. Та він викрив брехню первосвященика, який казав, що учні Христові викрали і сховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили вартових, щоб розпустити цю чутку. Коли ж юдейський первосвященик і його супутники почали хулити Господа й накинулися на апостола, вони раптово втратили зір. Прозріти їм допомогла молитва Пилипа. Після цього багато хто з них увірував у Христа.
Проповідував Пилип також у Сирії, Малій Азії, Лідії та інших землях. Загинув у фригійському місті Ієраполі (сучасне турецьке місто Денізлі): за наказом тамтешнього правителя Анфіпата святого апостола розіп’яли.
За народними традиціями, в день вшанування пам’яті святого Пилипа в кожній оселі готували багато страв – борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м’ясо, птицю. До батьків обов’язково мали прийти на вечерю дочки із зятями, які недавно побралися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан. За вечерею співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли наставав час розходитися по домівках, молодиці домовлялися про сходки – після Пилипа можна було починати прясти кужіль на полотно.
З 28 листопада починається Різдвяний піст, який триває до 6 січня й накладає на поведінку вірян низку обмежень. За словами преподобного Симеона Фесалонікійського, піст Різдвяної Чотиридесятниці – це символ говіння Мойсея, який постував сорок днів і сорок ночей і отримав на кам’яних скрижалях Божі заповіді. Мета посту полягає в тому, щоб духовно приготуватися до зустрічі Різдва Христового.
Протягом сорока днів християнам забороняється вживати в їжу будь-які продукти тваринного походження: м’ясо, молоко, яйця. По суботах і неділях аж до 2 січня, а також у великі свята (Введення в храм Пресвятої Богородиці; Святої Великомучениці Катерини; Святого апостола Андрія Первозваного; Святителя Миколи Мирлікійського Чудотворця) дозволяється вживати рибу. Різдвяний піст призначений для пошуку шляху до духовної єдності з Богом. Тому, дотримуючи піст плотський, необхідно пам’ятати про піст духовний. Той, хто постить, повинен більше молитися, як у храмі, так і вдома, читати Святе Письмо та іншу православну літературу, а також відмовитися від усього того, що заважає християнину зосередитись на молитві та негативно впливає на духовне очищення. Про необхідність посту духовного вчать і Святі отці Церкви. Так, зокрема святитель Лев Великий говорить: “Ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищенні та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті та нечистотою бажань”.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.