Для значної частини дорослих – це найкращі роки життя, для молоді, якій поки що немає з чим порівнювати, – черговий етап, а для підростаючого покоління – шанс звіль-нитися від батьківської опіки та зро-бити крок у самостійне життя. Це все про студентство. Недоспані ночі не тільки від підготовки до семінарів, заліків чи екзаменів, а й від не зовсім  організованого дозвілля до ранку,          солодкий сон під час лекції на останній парті та спогад номер один –              гуртожиток. Чи можна відчути себе справжнім спудеєм, не примірявши хоч кілька пунктів із переліку?! Щоби краще з’ясувати, що ж це за пора                   – студентство, “Зоря Полтавщини”  поцікавилася щодо цього в тих, хто безпосередньо був, є чи стане його частиною.
– Ті роки згадую часто, спілкуюся зі своїми однокурсниками по Полтавському педінституту (нині – національний педуніверситет. – Авт.), викладачами. Звісно, інколи відчуваю ностальгію за минулими часами. Вважаю, періодично кожна людина подумки повертається в ті роки молодості. Студентство – це найкращі літа. Тоді присутній юнацький максималізм, коли море – по коліна. Спудей думає, що знає все, – говорить заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт. – Коли кажуть, що сучасна молодь нічого не читає і нічим не цікавиться, – це неправда. Нинішнє юне покоління гарно поінформоване, є дуже розумні діти. Надзвичайно багато їм дає Інтернет. А ось із літературою юнацтво працювати таки не вміє. Студенти не звикли відвідувати бібліотеки, самостійно писати наукові чи курсові роботи. Молодь сподівається на Інтернет, і в цьому – біда. Але з іншого боку – це обізнане покоління, для якого головне – мати перспективи розвитку.
Студент – не лише той, хто навчається в університеті чи академії, а й в училищі чи коледжі. Й навряд чи літа, проведені в аудиторіях таких освітніх закладів, відрізняються від відвідування пар у вишах. Про своє навчання у Хорольському агропромисловому коледжі розповіла Аліса Бондаренко:
– Мені подобається тут навчатися. Вислів “Від сесії до сесії…” – цілковита правда. Особливо під час підготовки до екзаменів, коли, бігаючи стрімголов гуртожитком, шукаєш не лише конспекти, а й щось їстівне. Переконана, що гуртожиток – це один із найвеселіших та найяскравіших спогадів. Якщо можна так сказати, студентство виправдало мої надії, і мені хочеться навчатися й далі, вступити до відповідного університету в Харкові чи Полтаві та продовжити опановувати фах на вищому рівні.
Все ж повернімося до університетських аудиторій. Студентка 3-го курсу Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Марина Криворотько розповідає:
– У шкільні роки, звісно, мріяла стати студенткою. Думала, що буде легко й просто жити подалі від батьків,   творити все, що забажається. Над питанням “куди саме вступати?” не задумувалася, це вийшло спонтанно. Студентство змінило моє життя, я почала ставитися до всього серйозніше. Певна річ, відчула усю романтику університетських років – нескінченну кількість знайомств, розваг, нових вражень. Найтяжчим у цей період виявляється усвідомлення того, що незабаром полишиш стіни вишу, і треба влаштовувати своє майбутнє, яке буде сповнене не лише радощів, а й турбот і, не виключено, розчарувань.
Студентські роки ваблять школярів, особливо їм імпонує відчуття самостійності. Почасти складається традиція: першокурсники їздять додому щотижня, другокурсники – двічі на місяць, а третьо–п’ятикурсники – аби раз на 30 днів з’являлися. І хоча багатьох учнів-старшокласників лякають незалежне оцінювання та вступна кампанія, вони ладні на все, аби тільки податися у незвідано-прекрасну країну студентства.
– Хочеться відсвяткувати випускний, одягти гарну сукню, станцювати вальс, зустріти світанок, лише ЗНО здавати страшно – це така відповідальність. Поки що своє студентське життя навіть не уявляю, але вважаю, що воно буде незабутнім, – ділиться думками учениця 11-го класу Хорольського НВК Марина Скороход. – Думаю, спочатку буде важко, адже в перший рік потрібно якнайкраще себе проявити, потім усе налагодиться. Чудово, якщо в академічній групі зберуться люди, які багато в чому поділятимуть мої переконання та думки. І, звісно, гуртожиток. 90 відсотків моїх знайомих стверджують, що роки, проведені там, є найбільш пам’ятними та веселими…
Шкода лише, що час, як писала Ліна Костенко, “летить, не стишує галопу”, додаючи короткочасності професії чи швидше стану душі – студентству. “Семестрів десять чи п’ять років – для більшості законні строки. Отримав лиш паперу лист із написом “Спеціаліст”, і треба вирушати в путь, життя доросле щоб збагнуть. Та часом зрідка промайне в думках студентство гамірне…” – це вже поетичні рядки відомого поки що у вузьких колах автора. Вони не підсумовують студентський період, а констатують, що він минає швидко. Втім залишається у пам’яті як незабутня пора…

Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”