По-особливому щоосені Володимир Олександрович Тарасенко проводжав поглядом лелек у синю далеч і щовесни з дитинною радістю у душі зустрічав. Лелечине крило, здавалось, змахувало над строфами й рядками поета, ніби благословляючи його вірші. Минулої осені він відійшов у Вічність, не зустрівши, як завше, навесні свого білого птаха. 23 жовтня Володимиру Тарасенку виповнилося б 65 літ, 14 листопада мине рік, як його немає з нами. Однак він не пішов безслідно: його ліра продовжує звучати. В Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М.В. Гоголя відбувся вечір пам’яті заслуженого працівника культури України, лауреата обласних премій імені Івана Котляревського та Панаса Мирного, співавтора Гімну Полтавщини, поета Володимира Тарасенка “Залишусь з вами у віршах”.
Голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко закликав пам’ятати поета, зберегти його творче надбання для нинішніх і майбутніх поколінь.
Спогадами про Володимира Тарасенка поділилися заступник голови Глобинської райдержадміністрації Олександр Шайнога, директор Борисівської школи 1956–1992 років, у якій навчався майбутній поет, Сергій Харсон, голова обласного осередку Національної спілки письменників України Олена Гаран, інші учасники заходу.
Володимир Тарасенко, здавалося, був незримо присутній у залі. Звучали вірші й пісні на його слова у виконанні артистів обласної філармонії, друзів – Володимира Раковського, Олександра Телика. Того вечора відбулась прем’єра пісні на слова Володимира Тарасенка “Офіцери України”…
“Промінь правди й добра я старався нести на крилі,/ І під осінь свою я повірив, нарешті, в людину”, – писав поет. Те душевне тепло, що струмує з його віршів до людей, до рідного краю, до “голубки нашої матері-України”, не залишатиме байдужими читачів його поезії.

Євгенія ДАВИДЕНКО
“Зоря Полтавщини”