Цукровий діабет входить до трійки захворювань, які найчастіше спричиняють інвалідність та смерть. Нині  у світі зареєстровано близько 200 мільйонів його випадків, і це без врахування осіб із легкою формою, яка не потребує медикаментозного лікування. При цьому захворюваність щорічно збільшується в усіх країнах на 5–7 відсотків, а кожні 12–15 років – подвоюється. Як наслідок, катастрофічне зростання кількості хворих набирає характеру неінфекційної епідемії.

Цукровий діабет – хронічне захворювання, викликане нестачею в організмі інсуліну або зниженням чутливості тканин до інсуліну, та яке спричиняє вкрай високий ризик розвитку мікросудинних ускладнень.
Перші ознаки діабету: часте сечовиділення, спрага, відчуття голоду, втрата ваги, втома, розлад уваги та зниження зору. Коли з’явився один із перелічених симптомів, потрібно звернутись до лікаря. Діагностують діабет за вмістом цукру в крові. У здорової людини цукор у крові коливається в межах 3,3 – 6,1 ммоль/л.
Лікування цукрового діабету містить кілька обов’язкових компонентів: збалансовану дієту, дозоване фізичне навантаження, застосування лікарських засобів, навчання хворого самоконтролю, профілактику та лікування ускладнень.
Принципи дієти зводяться до змішаного харчування з фізіологічним вмістом білків, жирів та вуглеводів, багатих на рослинні волокна. Рекомендується обмежити вживання тваринних жирів, заміну їх рослинними, більше вживати овочів, фруктів, підтримувати вагу тіла якнайближче до нормальної.
Також обов’язковими компонентами терапії для хворих на цукровий діабет є дозоване фізичне навантаження (ходьба, праця на свіжому повітрі) та лікувальна фізкультура. Обсяг фізичних навантажень необхідно визначати з урахуванням віку пацієнта, стану серцево-судинної системи, оскільки будь-яке фізичне навантаження супроводжується зниженням рівня глюкози у крові, що може погіршити стан хворого.
Лікування таблетованими цукрознижувальними препаратами та препаратами інсуліну призначає лікар-ендокринолог індивідуально у кожному випадку. Його ефективність залежить від спільних зусиль лікаря і пацієнта.
Навчання самоконтролю є також обов’язковим компонентом лікування. Людина повинна отримати чітке уявлення про щоденний режим, проведення різних маніпуляцій, дієту, навчитися визначати вміст глюкози у крові та сечі, підтримувати здоровий спосіб життя – відмовитися від паління, алкоголю. Важливо дотримуватися режиму роботи та відпочинку.
Виявленням осіб із факторами ризику займаються кабінети профілактики при поліклініках, лікарі стаціонарних відділень. Важливу роль відіграють профілактичні обстеження населення. Своєчасне виявлення хвороби, виконання рекомендацій із обстеження та лікування на багато років можуть відтермінувати або цілком унеможливити розвиток хвороби.

Володимир Михайлець,
обласний позаштатний ендокринолог, завідувач ендокринологічним відділенням Полтавської обласної клінічної лікарні.