9  листопада – день пам’яті преподобного Нестора Літописця Печерського – покровителя київських духовних шкіл.
Рік народження Нестора невідомий, як і те, хто були його батьки та від кого хлопчик успадкував велике покликання до віри й науки. Припускають, що він з’явився на світ у середині ХІ століття, у Києві. Ще в юному віці прийшов до місцевої печерної обителі (в майбутньому – Києво-Печерська лавра) до преподобного Феодосія і став послушником. У ченці його постриг наступник Феодосія, ігумен Стефан. Нестор вбачав істину лише в тих знаннях, які поєднані зі смиренням та покаянням. Його послухом у монастирі була праця літописця. Відомо, що в 1080-х роках він створив житіє блаженних страстотерпців Бориса й Гліба, а також житіє свого першого духовного наставника Феодосія Печерського.
Головною його працею, яку прийнято називати подвигом Нестора Літописця, є всесвітньо відома пам’ятка культури “Повість минулих літ”. Створенню цієї роботи він присвятив майже двадцять років життя, вивчив і використав раніші літописні зводи, монастирські записи, перекази старців, воїнів, мандрівників, осмисливши їх із церковної точки зору. Описував Нестор і сучасні йому події. “Повість временних літ” зафіксувала сотні фактів, які могли б бути втраченими для нащадків і без яких наші сьогоднішні уявлення про історичне минуле Київської Русі були б надзвичайно збідненими. Чернець-літописець розповів нам про перший православний храм у Києві (945 рік), про сповідницький подвиг святих варягів-мучеників (983 рік), про “випробування вір” святим рівноапостольним Володимиром (986 рік) і Хрещення Русі (988 рік) та ще про багато інших яскравих сторінок історії.
Найімовірніше, що останні записи в “Повісті временних літ” літописець зробив у 1112-му чи 1113 році. Надалі, як він і заповідав, головну працю його життя продовжили інші печерські ченці. Преподобний Нестор помер у 1114 році й був похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.