У  1960–1980-х pоках молодь отримала більше можливостей для занять фізкультурою і спортом. Якщо в перші повоєнні роки юнаки та дівчата в селах і в містах самі облаштовували спортивні майданчики і футбольні поля, то в зазначений період спорудженням стаціонарних спортивних об’єктів займалася держава, вкладаючи в це будівництво великі кошти. Але для прискорення будівельних робіт комсомольці й молодь часто влаштовували суботники, недільники, а студенти, учні технікумів і профтехучилищ відпрацьовували по кілька годин на місяць після навчальних занять за графіками, складеними райкомами комсомолу. За участю комсомольців у Полтаві було споруджено палац спорту “Спартак” (1968 p.), приміщення спортивно-технічного клубу ДТСААФ (1971 p.), басейн “Дельфін” (1973 p.), реконструйовано стадіон “Колос”  (1974 p.). У 1978 році у розпорядженні юнаків і дівчат Полтавщини були: 1 палац спорту, 29 стадіонів, 380 спортивних залів, 266 стрілецьких тирів. Фізкультурою і спортом в організованому порядку займалось 370 тисяч чоловік. У Полтаві, Кременчуці, Комсомольську, Лубнах та деяких райцентрах функціонувало 25 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, де п’ятнадцятьма видами спорту займалося 8,5 тисячі учнів. Лише протягом 1978 року ДЮСШ підготували 10 майстрів спорту, 82 кандидати в майстри спорту, 237 першорозрядників. Свідченням добре поставленої спортивної роботи з дітьми і підлітками було й те, що щорічно 50 тисяч юних полтавців брали участь у змаганнях на призи клубів “Шкіряний м’яч” і “Золота шайба”, завойовували перші місця у республіканських і всесоюзних змаганнях.
Комсомольці і молодь Полтавщини взяли активну участь у підготовці до XX Олімпійських ігор 1980 року в Москві. Тисячі спортсменів і фізкультурників області були задіяні у різноманітних змаганнях, що проходили під девізом “Олімпійський рік – не тільки для олімпійців!”. Влітку 1980 року сотні кращих спортсменів супроводжували олімпійський вогонь через територію області по дорозі до Москви. З нагоди прибуття олімпійського вогню до Полтави 12 липня 1980 року в обласному центрі відбулося театралізоване свято.
Чимало вихованців полтавського комсомолу стали чемпіонами і призерами Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи. На XVIII Олімпіаді 1972 року в Мюнхені олімпійською чемпіонкою з греблі на байдарці-двійці стала уродженка села Веприк Гадяцького району Катерина Куришко (Нагірна), вона ж була чемпіонкою світу і Європи (1971 рік). Також у Мюнхені олімпійським чемпіоном у складі команди із сучасного багатоборства став уродженець села Березняки Хорольського району Борис Онищенко. Він також здобув “срібло” в особистому заліку, став чемпіоном світу в 1969 і 1972 pоках. На XX Олімпіаді 1980 року в Москві олімпійським чемпіоном зі штовхання ядра став кременчужанин Володимир Кисельов. Полтавець Володимир Стерлик (гребля на човні) був учасником трьох олімпіад: Токійської (1964 р.) – 5 місце у фінальному заїзді у складі вісімки; Мехіканської (1968 р.) – бронзовий призер у складі вісімки; Мюнхенської (1972 р.) – 4 місце у фінальному заїзді у складі четвірки. Високих спортивних результатів на міжнародних змаганнях досягли: А. Булгаков – чемпіон і рекордсмен світу (1975 р.) з кульової стрільби; О. Демус – призер чемпіонату Європи з легкої атлетики (1971 р.) та інші.
Заслуженою любов’ю краян користувалися гравці мотобольних команд “Вимпел” (Полтава) та “Нива”          (с. Вишняки Хорольського району). “Вимпел” був чемпіоном СРСР, вигравав Кубок країни. Найпопулярнішою грою в області залишався футбол. Чимало вихованців полтавської школи виступали за команди вищої всесоюзної ліги – “Динамо”, “Спартак”, “Шахтар”, “Локомотив”, “Дніпро”, “Чорноморець”.