Дублянська дитяча школа мистецтв, що на Львівщині, нині носить ім’я відомого українського диригента Стефана (Степана) Турчака. У Дубляни сім’я Турчаків переїхала у 1945-му. Малою ж батьківщиною диригента було село Мацьковичі Люблінського воєводства (Польща). Саме там, 28 лютого 1938 року, побачив світ майбутній світоч музичного мистецтва Степан Турчак. Його батькам музика була не чужою: мати співала у церковному хорі та обожнювала народні пісні, батько самотужки освоїв скрипку та сопілку. Те, що музичне мистецтво припало до душі й Степанові, не викликало подиву в членів родини. На подарованій дідом скрипці хлопець грав цілими днями. Ця скрипка із таємних закапелків його душі підняла диво-скарб, яким Бог нагороджує обраних. Що вже й казати про те обдарування, якщо Степанові вдалось вступити до Львівського музично-педагогічного училища імені Філарета Колесси без спеціальної підготовки одразу по закінченні семирічки.
Однак зерно таланту ніколи не проростає без відповідного догляду за ним. Наполегливості Степанові не бракувало. Він працював учителем музики і співів у Сокальському педагогічному училищі впродовж двох років. У вільний від навчання у Львівській консерваторії імені М.Лисенка час разом з одногрупниками грав на сільських весіллях. Протягом 1960 – 1962 років Турчак – диригент театру опери та балету у Львові.
У 1962 році Степан Васильович переїздить до Києва, де стає диригентом-асистентом Державного симфонічного оркестру УРСР. Слава до Турчака прийшла рано. У 25-річному віці він обійняв посаду головного диригента оркестру. А в 26 років Степан мав нагоду диригувати Лондонським королівським симфонічним оркестром. 1967 рік – також особливий у творчості маестро. Степан Васильович стає головним диригентом Київського театру опери та балету. За 28 років роботи в столичній опері, творчо інтерпретувавши, нове музичне оформлення він надав багатьом виставам: “Борис Годунов” М.Мусоргського, “Золотий півник” М.Римського-Корсакова, “Тарас Бульба” М. Лисенка, “Іван Сусанін” М.Глінки, “Пікова дама” П.Чайковського… Степан Васильович завідував кафедрою оперно-симфонічного диригування Київської консерваторії.
Арам Хачатурян, видатний вірменський композитор, якось, переглянувши прем’єру балету “Спартак” та одну з оперних вистав, зауважив: “Турчак володіє особливим даром об’єднувати людей своєю кипучою енергією, бути тим центром, до якого сходяться всі нитки музично-сценічної дії”. І додав: “Турчак – сонячний маестро, він випромінює тепло, оптимізм”. 25 років тому, 23 жовтня, перестало битися серце митця. Кожні
4 роки, починаючи з 1994-го, проводиться національний конкурс диригентів імені Степана Турчака, який уже став міжнародним.

Підготувала
Євгенія ДАВИДЕНКО.