Нещодавно стартував 20-й чемпіонат України з футзалу серед жіночих команд. Полтавщину цього разу вперше представляють дві команди. І якщо для “Надії-ДЮСШ” з Гребінки завдання – закріпитися у вищій лізі, то у багаторазового чемпіона і володаря Кубка України полтавської “Ніки-ПНПУ” мета одна – повернути собі статус найсильнішої команди держави. Про це – у розмові з головним тренером команди Сергієм ЯГОДКІНИМ і кращим бомбардиром Валерією ЄРМОЛЕНКО.

– Сергію Григоровичу, в цьому сезоні у чемпіонаті беруть участь дев’ять команд. Серед них чимало тих, які у минулому чемпіонаті грали ще у нижчому дивізіоні. Якою Вам бачиться нинішня першість?
– Команди, які перейшли з першої ліги, поки що не готові скласти нам конкуренцію. Ми неодноразово зверталися з пропозиціями щодо підвищення рівня українського жіночого футзалу. Необхідно створити суперлігу з чотирьох команд, як в Росії, наприклад. Тоді кожен матч проходитиме на високому спортивному рівні. А коли граємо з противником нижчого рівня, то ніякого прогресу не буде. Але поки що федерація нам назустріч не йде. Цього разу маємо величезне бажання повернути славу полтавського жіночого футзалу до Полтави, поборотися за перше місце. Наш головний суперник – нинішній чемпіон, команда “Біличанка”. У нас була хороша підготовка до сезону.
– Перед початком змагань Ви з командою нарешті провели-таки повноцінні серйозні збори в Анапі. Хто допоміг у цьому?
– Нам допомогло управління з питань фізичної культури і спорту облдержадміністрації. Наші дівчата мають виконати норму майстрів спорту. В нас або чемпіонки отримують ці звання, або команда, яка двічі поспіль виборює срібні нагороди. Для цього і варто створювати гарні умови для підготовки. І я радий, що нам у цьому посприяли. Та й дівчата свої особисті кошти внесли, щоб поїздка відбулася. Так ми спільними зусиллями виїхали до Анапи. Там зіграли спаринги з командою “Сніжана”. Це – бронзовий призер Росії. Шість матчів ми програли, а два – виграли. Збір команда відпрацювала добре. Тренувалися дуже інтенсивно.
Валерія Єрмоленко: “Особисто для мене тренування – це головне. За час міжсезоння ми всі дуже скучили за грою”.
– Валеріє, завжди грала нападником?
– У міні-футболі особливо ділити не можна на нападника чи захисника. Я і в захисті граю, але полюбляю атакувати. Намагаюся встигати всюди.
– До футболу ти займалася бальними танцями, а згодом сукні й стрази змінила на м’яч. Як це трапилося?
– Просто я в дитинстві спілкувалася більше з хлопцями. Тому грала в “хлопчачі” ігри. Футбол для мене починався в Полтаві у дворі, де я мешкала. Потім завдяки знайомим дізналася про “Ніку” і бальні танці змінила на футзал.
– Валеріє, у травні тебе запросили до національної збірної України. Що це означає для тебе?
– Звичайно, дуже приємно, коли твою роботу помічають. Хоча, чесно кажучи, мені важкувато було одній із Полтави серед решти гравців “Біличанки”.
– Як можеш оцінити рівень гри інших збірних?
– Вирізняються росіянки. Вони набагато сильніші тактично.
– Сергію Григоровичу, те, що за нашу збірну грає лише одна представниця “Ніки”, Ви вважаєте нормальною ситуацією?
– Звісно, ні. Тому ми дівчатам сказали: обіграйте “Біличанку” і доведіть, що ви – найсильніші в Україні. Тоді навіть уся п’ятірка наша може бути у збірній!
– А в ті часи, коли “Ніка” постійно була чемпіоном, до збірної України входили тільки наші дівчата?
– Ми тоді запрошували гравців і з Черкас, і з інших міст. Із одинадцяти гравців у збірній було лише п’ять футболісток із Полтави.
Тож побажаємо нашим землячкам як мінімум здобути звання майстрів спорту, а як максимум – знову стати найсильнішими в Україні, вибороти одинадцяте чемпіонство і повернути до Полтави славу українського жіночого футзалу.

Сергій ЛИМАРЬ
Журналіст