Храмове свято – завжди велика радість для церковної громади. Але з того схвильованого настрою, який панував біля новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Горбанівка, поблизу Полтави, було зрозуміло, що й духовенство, й віряни очікують на виняткову за значенням подію. 21 вересня, у день Різдва Пресвятої Богородиці, до горбанівської церкви з місією звершити чин її освячення прибув Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (УПЦ КП).
Коли бачиш горбанівський храм Різдва Пресвятої Богородиці вперше, не ймеш віри, що це – рукотворне диво. Здається, ніби хтось прихилив до землі одну з пелюсток святого неба. Зовнішнє убранство новенької церкви тішить погляд прозорим безміром дзвінкої блакиті, яку тримають на своїх білих крилах Господні янголи. Відразу кількома сонцями світить на всі околиці високе золото куполів, закликаючи прихожан до очищення серця сповіддю та молитвою.
Утім люди знаючі на таке захоп-лення тільки усміхаються: вже кілька століть ця місцевість дарує світові чудесне заступництво Божої Матері. У ХVІІІ столітті козак Горбань натрапив тут під час косовиці на чудотворну ікону Богородиці, яка згодом зберігалася у по-будованому на місці знайдення святині храмі Різдва Пресвятої Богородиці, спочатку – дерев’яному, потім – мурованому. Вклонитися чудотворному образу, який є     копією Корсунської ікони, написаної, можливо, самим євангелістом Лукою і принесеної Володимиром Великим із Корсуня до Києва у вікопомному 988 році, приходили тисячі прочан, адже Горбанівська ікона Божої Матері не тільки укріпляла духовно, а й зцілювала від різних недуг. Неподалік від церкви забило джерело, й вода у ньому також виявилась помічною. У середині ХІХ століття започаткували традицію переносити урочистим хресним ходом чудотворний образ із храму Різдва Богородиці до Успенського собору в Полтаві, й тисячі людей щороку намагалися долучитися до цієї події. На жаль, богоборчий режим минулого століття не пощадив ні величного собору, ні горбанівської церкви, прирікши по їх загибелі кілька поколінь на духовне сирітство.
Чудотворна ікона з 1962 року перебуває у полтавському Свято-Макаріївському кафедральному соборі Полтавської єпархії УПЦ (МП), і до неї щодня продовжують іти з палкими молитвами й вірою у зцілення. Храм Різдва Пресвятої Богородиці в Горбанівці почали зводити стараннями мецената, фахівця нафтогазової справи Івана Семеновича Матієшина, світла йому пам’ять, у 2008 році. До цього понад десятиріччя церковні служби правилися у пристосованому приміщенні.
Освячення новозбудованої церкви Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом – подія для всієї Полтавської єпархії УПЦ (КП), тож, щоб стати її свідками, до Горбанівки з’їхались сотні гостей із навколишніх сіл та Полтави. Місію вітати Патріарха перед початком Божественної літургії доручили наймолодшим прихожанам, які зустріли його віршованими зізнаннями у любові до отчого краю, його історії і духовних чеснот.
Під час літургії Патріарху співслужили архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан, полтавське духовенство. Вірян було стільки, що і в просторому храмі міс-ця виявилось замало. Слова спільних молитов повторювали разом із усіма й ті, хто стояв на церковному подвір’ї. Після святого причастя прихожани слухали проповідь Патріарха Філарета.
Особливим моментом урочистостей було відзначення благодійників, завдяки яким горбанівський храм Різдва Пресвятої Богородиці й піднявся своїми золотими куполами до неба. Найвищою відзнакою – орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого (першого ступеня) – на зібранні нагородили (посмертно) Івана Семеновича Матієшина. Його дружині, Валентині Василівні, яка продовжила справу чоловіка, вручили орден Святої великомучениці Варвари, благодійнику Андрію Васильовичу Часовських – орден Святителя Миколая Чудотворця.
Патріаршими та єпархіальними грамотами відзначили тих, хто під керівництвом родини Матієшиних займався безпосередньо будівельними роботами.
– Хоча до Бога можна звертатися в молитвах будь-де – Він всюди нас чує, у храмі Його благодать особливо присутня, – зазначив архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. – Тому будівництво церкви – це надзвичайна справа. Не земна, тимчасова, а вічна. Адже в її стінах люди оновлюватимуться молитвою, каятимуться в гріхах, змінюватимуться на краще, і Господь їх спасатиме.
Фундатор церкви Іван Матієшин похований на території церковного подвір’я. Біля його могили духовенство на чолі з Патріархом відправило заупокійну панахиду.
Під час передбаченого за планом заходів спілкування з журналістами Святійший Патріарх Філарет зупинився, зокрема, на перспективах і засторогах очікуваного підписання Угоди про асоціацію між Україною          та ЄС.
– Не тільки Українська православна церква Київського патріархату, а й усі християнські церкви нашої країни, юдеї, мусульмани підтримують бажання України приєднатися до Європейського Союзу. Адже насправді ми є частиною європейської сім’ї ще з часів Київської Русі й прийняті туди після запровадження християнства. Не варто забувати, що християнська Київська Русь була могутньою державою, і поріднитися з Ярославом Мудрим європейські королі вважали за честь. Нині ми сподіваємося від тіснішої співпраці з Європейським Союзом перспектив для розвитку української економіки, а також демократії. Але чого ми ніколи не приймемо й відкрито про це заявили – це законів про одностатеві шлюби. Це великий гріх перед Богом, і тут Церква ніколи не змінить своїх позицій. Та й не в усіх європейських державах є подібні закони.
Розповідаючи про візит до Полтавської єпархії, Патріарх відзначив, що вона постійно розширюється, відкриваються нові храми, люди повертаються до своїх духовних витоків, вірять у Бога і намагаються жити за його заповідями. 20 вересня Святійший Патріарх Філарет освятив храм Святого великомученика Юрія Переможця в Кобеляках. “І неважливо, що він не такий величний, як ця церква Різдва Пресвятої Богородиці. Господь перебуває і в найскромніших храмах”, – зауважив Патріарх.
Тим часом у Горбанівці його чекали віряни, щоб попросити благословення. Місцева жителька Ніна Чичкань розповіла, що, зайшовши до новозбудованої церкви вперше, зрозуміла, як палко чекала цієї події все життя. Надто складне воно сьогодні, аби можна було спокійно почуватися без молитви за дітей і онуків, за наше спільне завтра. Полтавка Світлана Пасічко – прихожанка Свято-Михайлівського храму, що в селі Петрівка Полтавського району. До горбанівської церкви Різдва Пресвятої Богородиці приїхала спеціально на урочистості. Говорить, що тільки завдяки молитвам до Небесної Заступниці змогла пережити два роки тому страшну втрату чоловіка, відтоді тільки поміччю Божої Матері й спасається. Дев’ятирічний Сашко Волошинівський прийшов на свято з батьками, запевняє, що молитви до Богородиці вже добре знає…
– Храм побудований на незвичайному місці, тут була знайдена чудотворна ікона Богородиці, тож він – під опікою Божої Матері, – переконаний настоятель церкви протоієрей Василь Патрош. – Загалом будівництво тривало близько п’яти років, але вже половину цього часу ми проводимо в ньому служіння. Надалі ще триватимуть оздоблювальні роботи, зокрема розпис стін. Родина Івана Матієшина продовжуватиме опікуватися церквою. У нас також передбачені всі умови для облаштування недільної школи для дітей.
Велелюдно на церковному подвір’ї – як і зазвичай на свята. Останнім часом на порозі храму все частіше з’являються молоді пари – приходять розпитати про вінчання. Уже на наступний після освячення церкви день у ній було заплановано три хрещення. І це, певно, найжиттєствердніший початок нової віхи в історії горбанівського храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”