Полтавці, які пломеніють вогнем любові до українських традицій і не втрачають нагоди покрасуватися своїми вишиванками, поспівати українських пісень, вдруге зібрались біля монумента Слави у Корпусному парку. Учасники
ІІ Мегамаршу у вишиванках пройшли колоною до пам’ятника Великому Кобзареві й, зупинившись, заспівали Державний Гімн України. Далі попрямували до Білої альтанки. Там продекламували вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”. Дорогою співали українські народні та популярні пісні вітчизняних авторів. Насамкінець влаштували конкурси – на найкращу дівчину та хлопця у вишиванках, нагородили дівчину з найбільшою, як вважається здавна, окрасою жінки – косою. Цього разу, запевняють організатори дійства, на учасників Мегамаршу у вишиванках чекало більше цінних подарунків, оскільки вдалося долучити до акції ряд приватних підприємців міста. Вони переконані: цей захід сприяє формуванню високої культури, в якій знаходять відображення традиції народу, що є альтернативою низькопробній масовій культурі.
– Кількість тих, хто долучився до дійства, для нас не важлива. Значно важливішою, на мою думку, є та атмосфера єдності, що виникає між людьми, які приходять сюди добровільно, аби в такий спосіб підтримати українську культуру, – зазначив один із організаторів Мегамаршу, голова позапартійного, незалежного патріотичного об’єднання “Злам стереотипів” Олександр Коба.
В акції взяли участь, зокрема, члени ГО “ВелоПолтава”. Ясна річ – у вишиванках.
– Коли дивишся на ці вишиті візерунки, виникають емоції, які важко передати словами, – зізнається представник ГО “ВелоПолтава” Юрій Репало. – У повсякденному житті такий одяг не ношу.
Чесно кажучи, хотів би придбати красиву вишиванку, та це – річ, на жаль,
не з дешевих.
А от геолог Аліна Сказко має вишиту сорочку (і не одну, а кілька) та дві вишиті сукні.
– Люблю українську автентику. Це – данина традиціям. Коли одягаю вишиванку, ніби переміщаюсь у давнину,  – говорить жінка.
Як і перший, другий Мегамарш у вишиванках зібрав переважно молодь. Святом народного символу зацікавилося чимало полтавців. Хтось вдягнув сорочку, вишиту мамою чи сестрою, а хтось і бабусину скриню “потрусив”. Свято яскравіло барвами осені й весни, барвами життя, щедрістю таланту нашого народу.
Вишиті візерунки мають не лише декоративне призначення. Вони з давніх- давен були оберегами: захищали козака в бою, рятували від злих помислів і зурочень. Тож не даремно вишиванки передавали з покоління в покоління, матері навчали доньок вишивати, адже так зберігався генофонд роду і народу. І, мабуть, тому незнищенна наша нація, бо має вишиванку – красу й оберіг, – яку пронесла крізь століття і зберегла для нащадків. Мегамарш у вишиванках, який пройшов у кількох містах України, – яскраве тому підтвердження.

Євгенія ДАВИДЕНКО
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”