Якщо вам трапиться нагода побувати в Ручках Гадяцького району, то при в’їзді потрапите на вулицю Андроника Чайки, яка приведе вас аж до самого центру села. У переважної більшості гостей виникають доречні запитання – на честь кого названо найголовнішу вулицю села та чиє ім’я увічнили жителі Ручок?

Андроник Архипович Чайка (17 травня 1881 – 19 липня 1968) – засновник вітчизняної урології, генерал-майор медичної служби, заслужений діяч науки УРСР (1947), доктор медицини (1914), професор, завідувач кафедри урології Київського медичного інституту (1929–1941, 1945–1961).
Народився майбутній вчений в селі Ручки в селянській родині. Після закінчення школи і Полтавського фельдшерського училища в 1902 році був прийнятий на службу молодшим фельдшером в Кременчуцький місцевий лазарет. У 1906 році звільнений в запас у зв’язку зі вступом в Імператорську військово-медичну академію, після закінчення якої у 1911 р. наказом по військово-санітарному відомству призначений лікарем у 171-й піхотний Комбринський полк, в якому за використання казенної стипендії військового відомства мав відслужити три роки і три місяці. Але конференцією академії і з дозволу військового міністра відряджений лікарем для вдосконалення при Клінічному військовому госпіталі (та військово-медичній академії) на три роки. За два роки роботи у клініці С.П.Федорова А.А. Чайка оволодів майстерністю хірургії органів черевної порожнини, таза і грудної клітки, травматологією і гінекологією. Особливо багато молодий учений займався урологією – галуззю хірургії, котра особливо інтенсивно розроблялася в клініці С.П.Федорова. З травня 1914 року Андроник Архипович захистив докторську дисертацію. За успішне закінчення ад’юнктури академія надала А.А.Чайці можливість поїхати на три роки в клініки Західної Європи для вдосконалення знань. Проте ця поїздка не склалася – почалась Перша світова війна.
Із початком війни був мобілізований та направлений у штаб 41-ї піхотної дивізії, яка дислокувалася в Казані. Тут був призначений помічником дивізійного лікаря, працював у дивізійному лазареті. 2 вересня 1914 року зі своєю дивізією був направлений на фронт. Службу А.А.Чайка ніс сумлінно, командування його цінувало. Він неодноразово заохочувався: 2 грудня 1914 року наказом по 4-й армії нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня з мечами. 18 квітня 1915 року наказом по 4-й армії до ордена був приєднаний бант. За виконання своїх обов’язків під вогнем ворога Андроник Чайка нагороджений орденом святої Анни 3-го ступеня (18 квітня 1915), в «бытность под действительным артилерийским огнем неприятеля в
д. Пшеволока» найвищим наказом від 12 червня 1916 р. по 4-й армії нагороджений орденом святого Станіслава 2-го ступеня. 22 жовтня 1916 р. «за отличное исполнение обязанностей службы под огнем неприятеля» нагороджений орденом святої Анни 2-го ступеня з мечами. Наказом начальника санітарної частини був призначений головним лікарем 183-го польового запасного госпіталю.
У військовий час лікарі довго не затримувались на одній посаді. Після кількох переведень А. А. Чайку 11 квітня 1918 р. наказом по військово-санітарній частині призначають на посаду завідувача відділу Клінічного військового госпіталю в Києві.
Наказом «Військової офіції» Української Народної Республіки (по головній Санітарній управі з 15 квітня) затверджений «в займаємій посаді завідувача урологічним відділом Клінічного військового шпиталю». Зі зміною влади і переходом госпіталю від одного підпорядкування до іншого в послужному списку А.А.Чайки відповідні записи: «От 19 августа 1919 г. оставлен в должности временно исполняющего обязанности старшего ординатора Киевского госпиталя».
У 1922 році А.А.Чайці в Київському медичному інституті доручили доцентуру з урології при кафедрі факультетської хірургії, яку очолював професор О.П.Кримов. У 1929 році Андроник Архипович організовує і керує кафедрою урології в Київському інституті вдосконалення лікарів. Навчальною базою кафедри так і залишається урологічний відділ Київського військового госпіталю. Посади завідувача урологічного відділення госпіталю і завідувача кафедри урології поєднував до 1941 року.
З початком Великої Вітчизняної війни А.А.Чайка як найдосвідченіший хірург керував хірургічною роботою госпіталю. Пізніше відбув із госпіталем в евакуацію (Харків, Томськ, Балашов), де очолював відділення для поранених у грудину і черевну порожнину – одне із найважчих у госпіталі. В 1943 році Андроник Архипович був призначений на посаду головного хірурга Управління фронтового евакопункту 3-го Українського фронту. Із запровадженням у цьому ж році для лікарів військових звань А. А. Чайці було присвоєно військове звання полковника медичної служби.
Після повернення у 1944 році до Києва А.А.Чайка був призначений головним хірургом Київського окружного військового госпіталю. На військовій службі А.А.Чайка перебував до 1949 року і був звільнений у запас у званні генерал-майора.
З 1945 року професор А.А.Чайка поновив педагогічну діяльність, очоливши кафедру і клініку урології Київського медичного інституту. Дуже скоро його кафедра стала провідною в республіці, де було підготовлено кілька поколінь урологів. Кафедру Андроник Архипович очолював до 1961 pоку і пішов на пенсію у 80-річному віці.
Андроник Архипович Чайка організував і протягом багатьох років керував науковим товариством урологів України, був головою 1-го з’їзду урологів України в 1938 році та Почесним головою 2-ї конференції урологів СРСР в 1951 році. Професор А.А.Чайка – автор близько 150 наукових робіт. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.
Пам’ятають про видатного земляка в рідному селі, пишаються науковцем учні Ручківської школи. Адже навчальний заклад знаходиться на вулиці А.Чайки. Досить часто звучить його ім’я на виховних годинах та уроках біології. Знають учні, що потрібно пам’ятати імена славетних земляків, наполегливо здобувати знання, щоб досягти значних висот і, можливо, в майбутньому прославити рідне село, район, як зробив це свого часу Андроник Архипович Чайка.

Володимир МОВЧАН
Учитель Ручківської ЗОШ I–II ступенів Гадяцького району