Пересічним громадянам, заклопотаним щоденними проблемами, важко уявити, скільки людського горя “ходить” поруч. Побувавши на підприємстві, яке полтавці зазвичай називають коротко – протезний завод, починаєш усвідомлювати справжню ціну звичних речей: можливості сидіти, писати, ходити на роботу. Хоча більшість тутешніх пацієнтів працездатного віку, пройшовши процедуру протезування, продовжують активне життя. Є серед них слюсарі, інженери, електрики, вахтери. Є навіть завідуючий ательє з надання послуг інвалідам.  Коло так званих обмежених можливостей цих людей значно розширилося завдяки допомозі фахівців Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.
Це підприємство складається з медичного відділу зі стаціонаром первинного та складного протезування на 24 ліжка і виробничих дільниць із виготовлення протезно-ортопедичних виробів та ортопедичного взуття.
Зі своїм специфічним “господарством” нас знайомить директор підприємства Юрій Бондаренко. У його робочому кабінеті –  чимала колекція дипломів, відзнак та нагород. Днями до цього зібрання додалася Подяка Прем’єр-міністра України Миколи Азарова за вагомий внесок  у забезпечення реалізації державної політики соціального захисту населення та сумлінну працю.
На другому поверсі адмінприміщення розташоване взуттєве виробництво з кількох цехів. Готова продукція –  кольорові дитячі черевички з високими задниками, чоловічі черевики, жіночі чобітки – усередині кожної пари містить свій секрет, що допоможе боротися з тією чи іншою недугою. Кожен виріб виготовлений вручну, за індивідуальними лекалами, з натуральної шкіри.
Юрій Бондаренко з гордістю розповідає про колектив. Серед жінок, що працюють за швейними машинками, – Оксана Пишненко, Валентина Жданова, керує процесом технолог Надія Мігаль. Майстер взуттєвої дільниці Валентина Долот днями відзначає 35-річчя роботи на підприємстві.
У залі другого поверху відпочивають пацієнти стаціонару. 66-річний мешканець Світловодська Кіровоградської області Микола Бабич став інвалідом 4 роки тому. Чоловік налаштований оптимістично, адже нарешті зможе встати з інвалідного візка.
– Мій протез ще не зовсім готовий, але беру його щодня і в тренажерному залі пробую ходити. Дуже стараюся, хочу нарешті стати на ноги. Й обов’язково стану, інакше бути не може, адже тут працюють такі гарні спеціалісти!
Слюсар-протезист Валерій Дробязко працює на підприємстві з 1971 року. Він займається виробництвом протезів, і з ним пацієнти стаціонару за час виготовлення цих засобів зустрічаються частіше, ніж навіть із лікарем.
У численних цехах протезного та ортезного виробництва – сучасне німецьке обладнання, гіпсові зліпки деформованих фігур, кінцівок, майже готові засоби реабілітації. Процес виготовлення протезів  дуже складний.
До минулого року пацієнтів стаціонару на другий поверх доводилося піднімати на руках. Зараз ззовні до приміщення добудований підйомник для інвалідів. На виконання соціальних ініціатив Президента України минулого року при підприємстві запрацював сервісний центр із обслуговування інвалідів, де ремонтуються візки,  проводиться доставка засобів реабілітації пацієнтам.
Підприємство постійно розвивається. Серед запроваджених цьогоріч новинок – власне виробництво ортезів для сидіння дітям, враженим церебральним паралічем (також за німецькими технологіями, з європейським обладнанням). Таке спеціальне сидіння виготовляється за індивідуальним замовленням і повністю повторює форму спини.
При заводі є магазин із широким асортиментом засобів, де можна за доступними цінами придбати необхідне для реабілітації (від милиць і ходунків до пролежневих матрасів). Потрібний товар можна замовити й за каталогом.
На Полтавському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві перебувають на обліку більше 40 тисяч мешканців Полтавської, Сумської та Кіровоградської областей. Ними опікується дружний, щирий колектив – 180 фахівців. Це – медики, технологи, інженери, майстри, слюсарі, спеціалісти різних професій, яких об’єднує спільна мета – полегшити життя людей із особливими потребами.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”