У  День Незалежності України Київ не лише замайорів  синьо-жовтими прапорами, а й убрався у святкові вишиванки. Понад 5 тисяч учасників із 20 регіонів країни пройшли урочистою ходою від Національного культурно-мистецького й музейного комплексу “Мистецький арсенал” до Майдану Незалежності, демонструючи колоритні костюми та традиції оздоблення сорочок того чи іншого краю.
Полтавська делегація налічувала близько 55 осіб. Це – учні навчально-виробничої гончарної майстерні Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів “Колегіум мистецтв у Опішні”, викладачі та студенти Полтавського національно-го педагогічного університету імені               В.Г. Короленка, працівники управління культури облдержадміністрації, мешканці Решетилівки. Почесну роль – презентацію чоловічої, жіночої та дитячої вишиванок – доручили народному артистові України Василеві Голубу, для якого була спеціально створена сорочка саме на цей фестиваль, головному спеціалістові управління культури ОДА Олесі Старолат, яка демонструвала опішнянську вишиванку, доповнену сучасним оздобленням, та юній полтавочці Олександрі Срібній.
– Нам хотілося провести своєрідну творчу естафету поколінь, показати  не лише чудову ручну роботу, а й смислове наповнення. Особлива подяка ПНПУ імені В.Г. Короленка. Саме за ініціативою де-кана факультету технологій та дизайну цього вишу Валентини Титаренко пошита спеціальна колекція сорочок – 23 жіночі й чоловічі вишиванки білим по білому. Така кольористика притаманна саме для Полтавського краю. Хлопці одягли так звані “полуботківські” сорочки, в яких основу геометричних орнаментів складають скісний і прямий хрести, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви. За чудову техніку та невимовну красу одягу полтавську делегацію називали білосніжною, – розповіла перший заступник начальника управління культури ОДА Валентина Вождаєнко.
Наш край у конкурсі дитячого акапельного співу представляла учениця Миргородської музичної школи, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Катерина Коноплич. Режисером візитівки регіону була заслужена артистка України, артистка Полтавського академічного лялькового театру Анжеліка Остапенко.
Після вітань організаторів і представників делегацій кожна група вирушила за своїм “Диво-птахом”. Це скульптура зі скловолокна заввишки  3,5 метра, завширшки близько 2 метрів та завдовжки 4 метри. Загальна площа такого “півника” – 20 квадратних метрів, а вага – 80 кілограмів. Усіх “Диво-птахів” організатори розмістили на дерев’яних возах, які рухали квадроцикли. В урочистій колоні представники регіонів ішли за своєю скульптурою.
Розписували “півника” умільці навчально-виробничої гончарної майстерні Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів “Колегіум мистецтв у Опішні”, автор ескізу – майстриня Світлана Мотрій. Щоб “Диво-птах” представляв саме Полтавщину, його виконали в традиціях опішнянської кераміки. Як розповіла одна із виконавиць оформлення –  Наталія Матвійчук, використовували притаманну для регіону кольорову гаму: чорний контур, зелену, блакитну, червону і білу барви. Орнамент – рослинний: є такі елементи, як соняшник, колосок, виноград. У центрі зображено – двоє пташенят, які символізують майбутнє процвітання України й Полтавщини. Близько 10 майстрів працювали тиждень, щоб розписати такого “півника”.
***
Коли зібралися майже всі учасники ходи, довкола звучали веселі мелодії, колективи повторювали привітання, даруючи щирі усмішки.
– Ми приїхали зі славного міста жита й миру – з Житомира, – розповів керівник делегації Олег Рогов. – Команда в нас гарна, славні парубки. Сьогодні даруватимемо настрій за допомогою духового оркестру. Найдовше часу, як і в усіх, пішло на оздоблення “Диво-птаха”, але взагалі підготувалися оперативно. До розфарбовування “півника” залучили близько 500 дітей. Вони першими доторкнулися пензлями до цієї скульптури.
Не лише представники українських сіл і міст прибули на фестиваль. Також завітали гості з Латвії.
– На запрошення організаторів приїхав танцювальний ансамбль “Лайма” Даугавпілського університету, – розповіла керівник українського товариства в Латвії “Мрія” Надія Стаховська. – Ми дуже раді перебувати тут, наступного року теж плануємо відвідати цей захід. На цьому святі отримуємо неймовірні враження, споглядаємо прекрасні костюми, їх дуже не вистачає українцям, які проживають у Латвії. А наших земляків там багато – близько 60 тисяч. Приїхавши сюди, відчуваєш безмежну енергетику.
Найчисельніша делегація прибула із міста Слов’янськ Донецької області. Готувалися досить довго, оскільки учасників багато – близько 700 осіб. Їхали 13-ма автобусами та кількома легковими автомобілями. Працювали над “Диво-птахом” близько двох місяців, а потім перефарбували за одну ніч. Як розповіла режисер презентації Анастасія Петренко, делегація зі Слов’янська, приїхавши на етнофестиваль, у першу чергу відчула патріотизм та загальне єднання.
Традиційно барвами регіональної вишивки й трембітами причарувало Закарпаття. Із тамтешнього міста Іршава за-вітав зразковий           дитячий фольклорний ансамбль “Криниченька”. Під час ходи учасники колективу дивували закарпатськими бавками – різними гуморесками та коломийками.
– Враження маю неймовірні, – говорить викладач Київського університету імені Бориса Грінченка Діана Сабол. – Це такі емоції, таке піднесення, невимовний позитив. Неначе щось у душі спало, а потім враз прокинулося. І воно настільки гарне, красиве та рідне. Подивилася уже на всі делегації, але вирішила ще раз поглянути. Запам’яталися село Підгірці й Слов’янськ. Та найбільша моя любов – це Полтавщина. Хоча я сама киянка, але вишиванку ношу решетилівську – білим по білому. Делегація достойна, і коровай, до речі, лише у них.
***
На Майдані Незалежності проходив конкурс дитячого акапельного співу. Зокрема прозвучали пісні “Ой журавко”, “Дивлюсь я на небо”, “Купалочка”, коломийки та інші композиції. Потім розпочалося нагородження в інших номінаціях. У змаганні вишиванок найкращими визнали родину Кушнір зі Львівщини, Наталю Синицю з Івано-Франківська і, що дуже приємно для нашого краю, юну полтавочку Олександру Срібну.
25 тисяч гривень і приз глядацьких симпатій за свого “Диво-птаха” отримав Кіровоград, а найгарнішим журі одноголосно обрало “півника” із Вінниці, нагородивши це місто 70 тисячами гривень.
Зачарував вимогливе журі своєю презентацію, за що теж одержав 70 тисяч, Івано-Франківськ. Гран-прі – перехідний кубок у вигляді гігантського яйця, зробленого зі срібла, емалі, золота та інкрустованого діамантами, а також оздобленого традиційними орнаментами вишивки та Візантійською зіркою білого кольору, що з’явилася в українській культурі після хрещення Київської Русі, – отримав Слов’янськ.
***
Як зазначила Валентина Вождаєнко, наш край виступив достойно. Полтавці продемонстрували свій етностиль, дух та оптимізм. Найбільшою гордістю, звісно, стала перемога Олександри Срібної. Вишиванку для дівчинки створили студенти й викладачі факультету технологій та дизайну ПНПУ імені В.Г. Короленка. Ансамбль ударних інструментів “Живі барабани” Полтавської дитячої музичної школи №1 став справжньою окрасою регіональної колони. Дуже приємно, що саме в цей день надійшла гарна звістка про те, що керівник колективу, директор школи Євген Дудник удостоєний почесного звання “Заслужений працівник культури України”.
Багато учасників охоче фотографувалися з ведучими етнофестивалю – Ольгою Сумською та Віталієм Борисюком. Вітали делегації фіналістка минулорічного конкурсу дитячої акапельної пісні Дар’я Акулова та заслужена артистка України Катерина Бужинська. Слова Гімну нашої держави усі співали разом із Олегом Скрипкою.
Як зазначив перед початком ходи народний депутат України В’ячеслав Кириленко, українець – це така людина, у якої ясний, щирий, добрий і душевний погляд, чисті помисли, відкрите обличчя, вишукана, чудова українська мова, а рідна держава – у серці, й коли треба, то і вишиванка на грудях. Побачивши, скільки тут вишиванок, відразу розумієш, що тутешня концентрація України найбільша на території всієї нашої неосяжної держави. І хоча їй нині лише 22 роки, але справжній її вік – тисячоліття, і культура її прекрасна. Етнофестиваль “Парад вишиванок” – тому яскраве підтвердження.

Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”