Майже на тиждень славнозвісні Великі Сорочинці стали культурно-мистецькою, аграрно-промисловою столицею України.
Цьогоріч на Національному Сорочинському ярмарку органи центральної виконавчої влади представляли віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул, міністр молоді та спорту Равіль Сафіуллін. Їх, а також голову облдержадміністрації Олександра Удовіченка, голову обласної ради Івана Момота зустрічали короваєм із нового врожаю та вітальною піснею представники творчих колективів Полтавської і Луганської областей. Ярмаркового колориту дійству додали сам Микола Гоголь (актор Богдан Чернявський) та герої його всесвітньо відомих творів (актори й аматори сцени).
Офіційний старт ярмарку дали урочистості на головній сцені. Олександр Вілкул передав слова вітання від Президента України Віктора Януковича й Кабінету Міністрів та оголосив ярмарок відкритим.
Полтавщина – українська земля, яка надзвичайно багата історією й традиціями. Серед них особливе місце посідає Сорочинський ярмарок. Нині він став не лише торговельним майданчиком, а й потужним культурологічним заходом, важливим національним брендом, який буде мати належну державну підтримку, наголосив Олександр Вілкул.
Равіль Сафіуллін підкреслив, що Сорочинський ярмарок став візитівкою не лише Полтавщини, а й усієї України.
– Ми зібралися знову, щоб відкрити чудове дійство, оспіване великим Гоголем, яке уособлює у собі й мистецькі здобутки українського народу, й економічні досягнення країни й області. Сорочинці – це місце, де можна не лише поярмаркувати, а й знайти нових друзів, відчути колорит Полтавщини й України, – зазначив у вітальному слові Олександр Удовіченко.
Вітаючи присутніх зі святом, Іван Момот нагадав, що з давніх-давен наші діди і прадіди після важкої сільськогосподарської праці збиралися, щоб поділитися здобутками, поторгувати, повеселитися, і ми цю традицію маємо зберігати, адже Сорочинський ярмарок – це яскраві сторінки історії й побуту усієї України.
Ярмаркування почесних гостей було досить насиченим. Почалося воно з містечка майстрів. Зокрема Олександр Вілкул з особливим інтересом оглянув ряди з яскраво розписаним посудом, виготовленим із дерева та глини, а також розмаїття вишиванок із Полтавщини та інших регіонів України. Віце-прем’єр-міністр ознайомився з експозицією павільйонів промислових підприємств. Разом із Олександром Удовіченком Олександр Вілкул спілкувався зі спеціалістами ПАТ “АвтоКрАЗ”, ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, ПАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин”, ПАТ “Кременчуцький колісний завод”. У павільйоні вагонзаводу відбулася розмова з головою правління публічного акціонерного товариства Євгеном Хворостом. Олександр Вілкул дав високу оцінку новому проекту “Повітряний експрес” і зазначив, що швидкісні експреси крюківських вагонобудівників заслуговують державної уваги й підтримки.
Полтавщина славиться високими досягненнями в рослинництві й тваринництві, робить великий внесок у реалізацію доручень Президента України щодо забезпечення продовольчої безпеки держави. Тож віце-прем’єр-міністр та особи, які його супроводжували, завітали до аграрного містечка ярмарку, оглянули експозицію, присвячену обласній програмі соціального розвитку сільських населених пунктів, побували у павільйонах Диканського й Котелевського районів. Герой України, голова Котелевської райдержадміністрації Тетяна Корост розповіла про досягнення аграріїв краю, почастувала гостей пирогами й молоком.
Відвідини ярмарку Олександр Вілкул завершив спілкуванням із журналістами місцевих та центральних ЗМІ. Він зазначив, що Національний Сорочинський ярмарок – яскраве підтвердження того, що Полтавщина є душею і серцем України. Урядовець високо оцінив аграрний і промисловий потенціал Полтавщини, зазначивши, що наша область – одна з найрозвиненіших в економічному плані. Віце-прем’єр дав позитивну оцінку готовності на Полтавщині об’єктів до осінньо-зимового періоду.
***
У рамках робочої поїздки на Полтавщину віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул відвідав навчально-виховний комплекс у селищі Декабристів Миргородського району. Заклад має належне обладнання для продуктивного навчального процесу, спортзал, комбіновану майстерню. Учнів з навколишніх сіл підвозять автобусом. Тут багато зроблено до нового навчального року: капітально відремонтовано спортивний зал, завершені роботи і готове до відкриття дошкільне відділення. Олександр Вілкул також відвідав алею ветеранів та передовиків виробництва ДП “Дослідне господарство ім. Декабристів”.
Наступним об’єктом маршруту робочої поїздки був Миргородський дошкільний навчальний заклад №5 “Сонечко”. Заклад – учасник проекту енергозбереження “Енергоефективна реновація”. Олександр Удовіченко підкреслив, що заходи з утеплення приміщень тут мають значний економічний ефект щодо збереження теплової енергії та економії енергоносіїв. ДНЗ також активно впроваджує проект “Здоров’язберігаючі технології виховання та розвитку”.

Олександр Вілкул також ознайомився із роботою центру надання адміністративних послуг у місті Миргород. Тут службами міськвиконкому надаються 48 послуг із земельних питань, архітектури та містобудування. При створенні центру міська влада прагнула забезпечити доступність та максимальне спрощення механізму надання послуг. Олександр Вілкул назвав такий центр надійним шляхом дебюрократизації та забезпечення прозорості влади, і Миргород, за його словами, в цьому напрямку виглядає досить добре.
На завершення робочої поїздки Олександр Вілкул та особи, що його супроводжували, поклали квіти до пам’ятника всесвітньо відомому нашому земляку Миколі Гоголю, ознайомилися із роботою ПрАТ “Миргородкурорт”. Генеральний директор ПрАТ “Миргородкурорт” Олександр Гавловський розповів про сьогодення й перспективи розвитку оздоровниці.
***
Торговельне сорочинське дійство розвивалось, як завжди, за кількома “сценаріями” одночасно: біля павільйонів та майданчиків промислових підприємств відвідувачі затримувались, щоб поспілкуватись, жвава ж торгівля кипіла в рядах, де приватні підприємці пропонували товари широкого вжитку. Незмінний учасник ярмарку – ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” – демонстрував ярмаркувальникам переваги нового міжрегіонального електропоїзда (звісно ж, “без вітерця”) за допомогою стенда з докладною інформацією. Начальник бюро реклами заводу Сергій Клименко розповів, що нині вагонобудівники працюють, зокрема, над проектуванням дизель-поїзда для залізниці Казахстану. Принагідно він нагадав, що, на жаль, 90 – 95 відсотків продукції підприємства йде на експорт.
Навпроти ярмаркового майданчика ПАТ “АвтоКрАЗ” цікаві зупинялися, щоб роздивитися, певно, найбільший за розмірами на торговельному святі “експонат” – підприємство представило свою нову перспективну розробку для аграріїв – автопоїзд-зерновоз КрАЗ-6511С4-082, який може “взяти на борт” 48 тонн зерна. Не бракувало відвідувачів і в павільйоні ПАТ “Кременчуцький колісний завод”. Активної торгівлі під час ярмарку зазвичай не відбувається, розповів заступник гендиректора підприємства Володимир Козлов, адже виставити весь асортимент продукції, яку завод сьогодні випускає, у межах такого заходу неможливо. Потенційні ж покупці підходять, щоб з’ясувати якісь важливі для них деталі, зробити остаточні висновки про заплановане придбання.
АТ “Мотор Січ” (Запоріжжя) бере участь у Національному Сорочинському ярмарку після семирічної перерви, втім за мету приїзду має не виставку, а реальну торгівлю – газонокосарками, мотокультиваторами, кормоподрібнювачами, сепараторами молочними, електропилками… Так само із впевненістю, що спродатись удасться добре, вже вп’яте до Великих Сорочинців привезли сільгосптехніку підприємці з Луцька – ПП Бартощук. Назад вони зазвичай повертаються не більш ніж із 30 відсотками свого краму.
Неабиякий інтерес ярмаркувальників, які придивлялися до того, що могло б згодитися в повсякденному господарюванні, викликала, зокрема, продукція ТОВ “Бондарний дім” (Канів) – дубові діжки всіх можливих розмірів і форм – для солінь, зберігання вина, меду. Засмучували завзятих господинь, як воно й ведеться, ціни. За вісімдесятилітрову діжку продавці просили тисячу гривень, за трилітрову – 255. Як завжди, людно було в ятках із різноманітним кухонним посудом та домашнім текстилем. Найдешевший виріб від майстрів із сувенірного цеху ДП “Миргородський лісгосп” – солонка за ціною 28 гривень, найдорожчий – солідних розмірів подарункова ваза, яка коштує 500 гривень.
Черги шикувалися біля прилавків підприємств харчової промисловості. Бувалі ярмаркувальники не оминали вітрини ПАТ “Кременчукм’ясо”, адже у Великі Сорочинці підприємство ніколи не приїздить без сюрпризу – цього разу це “заквітчані” ручним розписом ковбаси, а також кілька м’ясних тортів у вигляді логотипів підприємства та герба Кременчука. ТОВ “Полтавахліб-3” інтригувало гостей ярмарку з інших куточків України своїм фірмовим “живим хлібом”. ТОВ “Лубенський молочний завод” приваблював покупців можливістю продегустувати нові види продукції.
У павільйонах, де розташувались заклади громадського харчування, за столиками вже всідалися охочі перекусити. Порцію супу пропонували за ціною від 10 гривень, борщу – від 15. Порцію вареників з м’ясом можна було купити за 20 гривень, з картоплею чи капустою – трохи дешевше.
Над пловом від харківського ресторану “Навруз” чаклував кухар Сєроч Юлдашев. У Великих Сорочинцях він уп’яте. Запевняє, що вміє готувати плов мало не від народження, просить за порцію 20 гривень і радіє, що “царська” страва розходиться на “ура”. Тим, хто навідався на ярмарок ненадовго й з твердим наміром не витрачатися на різну недешеву смакоту, можна обійтися й печеним пиріжком із солодкою начинкою за три гривні. Вода, на яку в спекотну літню погоду завжди підвищений попит, коштує від 5 гривень за півлітрову пляшку. В торгових рядах із фруктами покупців було мало – ціни, м’яко кажучи, не надихали: за кілограм персиків чи винограду потрібно викласти щонайменше 20 гривень. “Льодяники-півники” на паличках для малечі жіночки носять на ярмарку по 10 гривень за штуку.
До речі, ярмаркові розваги для дітей мало чим відрізняються від тих, які є у будь-яких інших місцях відпочинку, – всілякі атракціони, фото на пам’ять із “рицарями” в обладунках чи з іншими, вкритими від голови до п’ят “золотою” фарбою, персонажами. Сергій Ільчук із Рівного приїхав на ярмарок, щоб запросити відпочивальників у свій “монетний двір”. Досвід карбування сувенірних монет у нього невеликий, але успішний. Найчастіше повправлятися у цій справі під його керівництвом прагнуть жінки. “Певно, подобаюсь”, – зізнається майстер.
Микола Величко з Чернівецької області здолав до Великих Сорочинців неабияку дорогу, адже дві доби віз сюди спеціальним причепом не що-небудь, а карету. Поряд із казковим транспортом, цілком реальних, до речі, розмірів, дозволяв фотографуватися безкоштовно, а як пасажир – за 5 гривень. Карета – проект і витвір його товариша й напарника Володимира Садика, вартість її для гаманців звичайних ярмаркувальників також не інакше, як казкова, – 14 тисяч євро. Набагато скромніший, повний запашного сіна, транспорт – за спинами у ярмаркових волів, Солов’я та Гая. Вони катають усіх охочих на возі, мали б ті тільки зайвих 20 гривень. Обидва рогатих красені важать близько тонни кожен і цілий рік “мешкають” у ПП “Великосорочинське” в очікуванні свого святкового виходу.
***
У ході ярмарку відбувся семінар редакторів комунальних видань області. Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Микола Перепелиця наголосив, що комунальні газети залишаються найбільш популярними серед мешканців області. На семінарі йшлося про те, як дієво донести читачам інформацію про позитивні зміни у суспільстві.

Секретар фракції Партії регіонів у обласній раді, член оргкомітету конкурсу на краще висвітлення реалізації соціальної політики Президента України на Полтавщині Тетяна Устименко розповіла про роботи, що надійшли на розгляд журі конкурсу. Вона повідомила, що на початку вересня будуть названі імена перших переможців. Оголошено другий етап конкурсу.
***
Культурно-мистецька програма Національного Сорочинського ярмарку – надзвичайно насичена. Вражають розмаїтістю й мистецькі колективи, які прибули у Великі Сорочинці. Скажімо, народний хор російської пісні з Орловської області вперше виступає на Жабокрицькому майдані.
– Подолавши лишень 550 кілометрів, ми відчули велике щастя опинитися тут, – розповідає керівник хору Тетяна Балачіхіна. – Збиралися із великим хвилюванням, але пісня, як і будь-яке мистецтво, не має кордонів і національностей. Для нас це – неоціненний досвід. А після виступу, звісно, гарний відпочинок.
А ось на сцену виходить народний ансамбль пісні й танцю “Азербайджан”. Близько 15 учасників представили однойменну вокально-хореографічну композицію.
– Ми приїхали сюди вп’яте, – говорить керівник колективу Гурбан Аббасов. – Враження неймовірні. По-перше, це – гоголівська земля, по-друге, це – чудові українські традиції. Велике щастя, що народ цінує та поважає свої звичаї.
Уперше на свято завітав і народний вокальний ансамбль із Донецька “Сударушки”. Після того, як одна з учасниць мистецького колективу минулоріч відвідала ярмарок як турист та розповіла про навколишнє дійство, увесь ансамбль виявив бажання продемонструвати свою творчість. Як розповіла керівник ансамблю Ірина Лунтовська, усім “сударушкам” тепло на душі від гостинності й щирості полтавців.
Відкрив для себе ярмарок і народний аматорський ансамбль “Молодиця” із Автономної Республіки Крим.
– Ми приємно вражені, – зауважує голова колективу Анна Таріка. – Тут висока культура, організація на відповідному рівні. Думаю, що без сувенірів додому не повернемося.
Удруге з Херсонщини на свято завітали народний ансамбль народного танцю “Любисток”, народний фольк-гурт “Олешшя” та народний ансамбль танцю “Березіль”. Останній колектив ще не встиг перевести подих після фестивалю “Таврійська хвиля”, де отримав диплом  І ступеня.
– Програму маємо дуже насичену: 17 серпня тільки-но відтанцювали на конкурсі, 18-го провели репетиції, 19-го вирушили на Сорочинський ярмарок і не жалкуємо. Адже такої атмосфери, як тут, на землі Котляревського, Гоголя, Лисенка, мабуть, нема ніде, – ділиться враженнями керівник мистецької делегації Херсонщини Ірина Іванушкіна.
***
Особлива ярмаркова атмосфера панує у містечку народних майстрів. Завітавши сюди бодай на хвилинку, вмить втрачаєш відчуття часу й із цікавістю розглядаєш різноманіття представленого краму. А його там і справді – на всяк смак та гаманець: розквітлі різнобарв’ям віночки, вишукані рушники, широкополі брилі, під які, здається, вмістилася б добра половина ярмаркувальників, декоративні сувеніри, шерстяні вироби, яскраві, немов стиглі черешні, разки намиста…
П’ятий рік поспіль на Сорочинський ярмарок із міста Мукачеве Закарпатської області приїздить майстер народної творчості з художньої вишивки Таміла Яременко. Щоразу до Великих Сорочинців вона привозить вишиті сорочки та рушники. Працюючи над створенням кожного зі своїх виробів, жінка дбає не лише про його зовнішній вигляд, а й про смислове наповнення.
– Ось, наприклад, рушник, призначений для хлопця, якого проводжають в армію, – вказує на один із представлених виробів майстриня. – На ньому зображені калина та дуб – символи мужності й сили.
У своїй роботі Таміла Павлівна дотримується прадавніх традицій вишивання, які нині, на жаль, призабуті. Зокрема вона застосовує безвузликову техніку. Адже, за її словами, зворотна сторона виробу символізує думки вишивальниці. Зав’язуючи вузлика, майстриня тим самим “сплутує” долю людини, для якої призначається виріб.
Жінка розповіла, що з-поміж вишитих нею рушників є справді унікальні витвори. Зрозуміло, що їх майстриня не виставляє на продаж, демонструючи лише фотознімки, які красномовно підтверджують їх існування. Один із них – єдина в Україні автентична копія рушника, який свого часу вишила Леся Українка, щоб прикрасити останнє місце спочинку Тараса Шевченка у Каневі. Нині оригінал зберігається у фондах канівського музею Кобзаря.
Про своє улюблене заняття – вишивку – майстриня могла б говорити годинами, щедро ділячись своїми знаннями, пояснюючи значення тих чи інших малюнків. Однак ярмаркове життя не чекає й спрямовує до її ятки все нових і нових гостей. Коштують її вироби від 150 до  4,5 тисячі гривень, залежно від складності роботи та використаного матеріалу. Дещо дешевше просять на ярмарку за машинну вишивку – від 100 до 1000 гривень, однак продавці відзначають, що, незважаючи на доволі велику різницю в ціні, більшість людей все ж віддають перевагу виробам ручної роботи.
Наталка Вітер із Івано-Франківська цьогоріч вперше вирішила долучитися до участі в ярмарку. Гостям Великих Сорочинців вона пропонує мило ручної роботи, зварене з натуральних олій з додаванням різноманітних компонентів – козячого молока, меленої кави, подрібнених кісточок винограду. Коштує такий засіб гігієни 25 гривень за сто грамів. Окрім цього, народна майстриня привезла художні ароматичні іграшки для малечі.
– Останні роки на прилавках українських крамниць – засилля низькоякісних товарів із зарубіжжя. Тож у мене розпочався своєрідний внутрішній протест проти такої тенденції, – розповіла Наталка Вітер. – Для виготовлення ось таких еколяльок, – майстриня вказує на представлені нею вироби, – я використовую текстиль. Отримані заготовки на деякий час замочую у спеціальному розчині, в основу якого входить ваніль чи кава, та запікаю у духовій шафі. Затим просушені викрійки заповнюю бавовною та спеціальним екологічним наповнювачем, розмальовую готову іграшку акриловими фарбами. Коштує така забавка від 25 до 100 гривень.
Своїм дебютом на ярмарку Наталка Вітер задоволена, втім зазначає, що багато її знайомих, які в минулі роки теж були активними учасниками великосорочинського дійства, цьогоріч вирішили не їхати, нарікаючи на необгрунтовано високі ціни за участь.
– Чесно зізнаюся, я так і не зрозуміла, що саме входить у суму, яку довелося сплатити організаторам. Чи варте воно того, чи ні – покаже час. Поки ж насолоджуюся ярмарковою феєрією та неймовірною атмосферою, яка тут панує, – зазначила майстриня.
На час ярмаркування Наталка Вітер вирішила винаймати житло у місцевих жителів. За добу вона сплачує 40 гривень. Говорить, що це доволі прийнятна ціна, зважаючи на масштаб та значимість дійства.
Активним ярмаркувальником останні дев’ять років є Геннадій Горох із міста Слов’янськ Донецької області. До Великих Сорочинців чоловік привозить гончарні вироби, виготовлені за старовинною технологією темнення молоком.
– Такі вироби випалюються у два етапи, – розповідає гончар. – Перший випал відбувається при температурі до 1000 градусів. Після чого готову продукцію занурюють на деякий час у домашнє коров’яче молоко та повторно випалюють. Як результат – жир із молока забиває всі пори в глині, через які виріб міг би пропускати вологу. Такий посуд є екологічно чистим, адже при його виготовленні не використовуються хімічні барвники та поливи. Лише натуральні компоненти, – зауважив пан Геннадій.
Незмінними учасниками ярмарку вже більше десяти років є й родина Чупірчуків із села Космач, що на Івано-Франківщині. Їхня ятка одразу ж приваблює гостей різноманіттям представлених товарів: ужиткові та сувенірні вироби з дерева, овечої шерсті, українські віночки та вишиті сорочки, обереги та іграшки, масажери, ковші… Народний промисел є основною роботою та джерелом прибутку в їхній родині. Займаються ним Чупірчуки ще з діда-прадіда. З особливою теплотою вони розповідають про перші роки ярмаркування, коли народних майстрів, які приїжджали до Великих Сорочинців, щоб продати свої вироби, можна було злічити на пальцях. Саме тоді, за словами Чупірчуків, панувала особлива, творча атмосфера. Нині ж у містечку майстрів і яблуку ніде впасти, жартують представники родини. Ціни на дерев’яний посуд у них варіюють від 3 до 100 гривень, на вироби із шерсті – від 35 гривень до 1000. За сувенірну козацьку булаву Чупірчуки просять від 10 до 80 гривень, залежно від розміру виробу. Найбільшою незручністю у ярмаркові дні для родини є те, що кожного вечора збирати, а на ранок знову розкладати привезений ними товар досить проблематично, тому доводиться ночувати просто у ятці, щоб уберегти крам від витівок “червоної свитки”.
Микола Чирва з міста Підгородне Дніпропетровської області вперше відвідав Сорочинський ярмарок у 1987 році, відтоді не уявляє свого життя без цього колоритного дійства.
– Приємно бачити, що ярмарок розвивається, живе своїм динамічним життям. Я теж з приємністю долучаюся до участі в ньому, привожу козацькі капелюхи із житньої соломи, які виготовляю разом зі своєю дружиною Катериною Іванівною.
Для вибагливих модниць майстер пропонує вишукані капелюшки з оригінальними декорованими вставками. За свої вироби Микола Чирва просить від 90 до 400 гривень.
Для охочих спробувати і себе у ролі народного умільця на ярмарку діяли майстер-класи. Цього року поділитися своїм досвідом із ярмаркувальниками виявили бажання понад 40 майстрів. Найбільшу популярність серед відвідувачів мали тренінги з виготовлення ляльки-мотанки, з гончарної справи, спірального малювання.
Чимало наших співрозмовників висловлювали занепокоєння з того приводу, що організатори Національного Сорочинського планують наступного року зробити вхід на ярмарок платним. (Розповідали, що дізналися про це з повідомлень інтернет-агенцій). “Подібна прихватизація загальнонародного свята, яке утверджувалося віками, відродилося, мабуть, з півстоліття тому, може, комусь і принесе вигоду, а простим людям – лише клопіт і неприємні враження. Сорочинський ярмарок – народне надбання, то чому його треба продавати тому ж таки народу?” – з гіркотою говорить колоритний вусатий різьбяр поважного віку. Цього року вхід на ярмарок був безплатним. Як буде в майбутньому, як то кажуть, поживемо – побачимо.

Анна ВАСЕЦЬКА, Віктор КІКОТЬ,
Вікторія КОРНЄВА, Таміла МИХЕЄВА,
Ольга ЩЕГЛОВА, Олег ЖУРАВЛЬОВ (фото),
Анна ЧАПАЛА (фото)/“Зоря Полтавщини” .