В  Україні значну частину року худобу доводиться утримувати в приміщенні. Тому важливо створити для неї необхідні умови.
Спочатку треба вибрати місце для будівництва сараю. Він повинен знаходитися не менш ніж за 15 метрів від житлових будівель із обов’язковим урахуванням пануючих вітрів у даній місцевості. Розміщувати хлів необхідно дещо нижче від житла і колодязя за рівнем рельєфу з таким розрахунком, щоб ділянка мала невеликий ухил у протилежному напрямі від житлових будівель.
Споруджують сараї переважно з цегли, черепашнику, саману. Для цього використовують також матеріали на цементному розчині. У цьому випадку, щоб запобігти проникненню ґрунтової вологи в стіни, спочатку кладуть на фундамент толь або руберойд. Форма і розміри приміщення можуть бути різними – це залежить від бажання і фінансових можливостей господаря, але його площа має бути не менша 12 м2, а висота – 2,2–2,3 м.
Стіни зсередини краще оштукатурити сумішшю цементу та вапна, яке є одночасно дезінфікуючим і абсорбуючим матеріалом. На висоті 1,5 м від підлоги влаштовують вікна – так, щоб сарай рівномірно освітлювався. Площу заскленої частини вікон визначають, поділивши площу підлоги на 14. Для збереження тепла у зимовий період передбачають подвійні рами. Вікна обов’язково роблять із кватирками, щоб можна було час від часу провітрювати хлів. Якщо взимку стіни промерзають, їх слід зовні утеплити кулями соломи, стеблами кукурудзи чи соняшнику.
Стелю потрібно утеплювати обов’язково, інакше в холодну пору року вона буде мокріти. Зверху її покривають глиною, змішаною із солом’яною січкою, товщиною не менше 2 см, а на неї рівномірним товстим шаром настеляють тирсу, подрібнену солому тощо. Температура повітря у приміщенні повинна утримуватися на рівні не нижче 8оС – за рахунок тепла, що виділяється тваринами.
Підлогу роблять дерев’яною, асфальтованою чи бетонною. Необхідно, щоб вона була вищою від поверхні землі на 15–20 см. Бетонована підлога міцна, але холодна, тварини на ній ковзаються, а підстилка легко зсувається. Асфальтова підлога значно краща. Однак повністю відповідає зоогігієнічним вимогам дерев’яна підлога. Її настилають товстими дошками (40–50 мм), щільно підганяючи одна до одної. Їх укладають під невеликим ухилом.
Оптимальний розмір стійла для корови – завдовжки 2 м і завширшки 1,5–1,8 м. Годівницю обладнують або безпосередньо під стіною, або на невеликій відстані від неї. Довжина годівниці має дорівнювати ширині стійла, ширина знизу – 45–50 см, зверху – 80 см, висота її передньої стінки – 25–30 см, задньої – 80–90 см.
Стійла й годівниці для корови і теляти відокремлюють. Перед годівницею встановлюють міцні дерев’яні стояки, до яких зверху прибивають товсті рейки на рівні передньої стійки годівниці. До рейок прикріплюють прив’язь для корови і теляти.
У кінці стійла, впоперек його, обладнують лоток, по якому продукти життєдіяльності худоби виводитимуться в спеціальну яму – гноївку. Лоток повинен бути шириною 40 см, висотою 10–15 см і мати ухил для стікання рідини. Яму влаштовують зовні приміщення на відстані 1 м від стіни. При визначенні її об’єму виходять з того, що одна корова виділяє за добу приблизно 20 л рідини, нетель – 7 л, молодняк, старший
6-місячного віку, – 4 л, а теля – 2 л. У міру заповнення її слід вичищати і знезаражувати.
Стіни і дно ями викладають цеглою або роблять з бетону. Зверху її добре закривають і огороджують. На зиму на кришку ями вкладають товстий шар гною, щоб гноївка не замерзла.
Для провітрювання приміщення його обладнують припливно-витяжною вентиляцією. Для цього встановлюють спеціальну трубу, що повинна височіти над гребенем даху на 50–70 см. Зверху її закривають кришкою, нижче від якої на відстані 5–6 см роблять отвори. Внизу труби облаштовують рухомий клапан, за допомогою якого регулюють надходження повітря всередину. Вентиляційну трубу на зиму обов’язково утеплюють.

Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології
виробництва і переробки
продукції тваринництва