Серед розмаїття різних шкідників, що завдають клопоту не лише городникам, а й усім сільгоспвиробникам, попелиці посідають особливе місце. Це –  дрібні сисні комахи різного кольору: зелені, сірі, чорні, бувають жовті й навіть червонуваті. В природі існує стільки різновидів попелиці, скільки й культурних рослин, – баштанна, горохова, капустяна, бурякова, зонтична, персикова… Зимують попелиці на коренях овочевих культур, рослинних рештках, а також на бур’янах, зокрема дикій редьці, грициках. Окремі види “квартирують” на тоненьких гілочках жасмину, калини, як правило, в стадії яєць теж різного забарвлення. Навесні з них відроджуються личинки, які живляться соком рослини, на якій зимували.
Поступово личинки попелиці перетворюються на безкрилих живородних самок, які відкладають яйця і стають засновниками цілих колоній попелиць. Пізніше, коли листя дикорослих рослин грубішає, серед самок з’являються крилаті комахи, які перелітають на культурні рослини. Їх ентомологи ще називають самицями-розселювачами. Вони, розмножуючись на нових місцях, захоплюють їх і колонізують. Чисельність попелиць зростає так швидко, що вони, як правило, повністю покривають верхні молоді пагони й листя. За літо попелиці можуть дати 16 поколінь.
Восени в колоніях шкідників з’являються крилаті самці й самки. Після парування жіночі особини відкладають яйця, що йдуть у зиму, а самі гинуть. Навесні весь цикл відродження попелиць повторюється.
Помічено, що цього року для розмноження попелиць склалися надзвичайно сприятливі умови – температура повітря й рівень вологості. Як наслідок – попелиці є всюди. На присадибних та дачних ділянках вони заселяють практично всі овочеві й баштанні культури (кабачки, огірки, помідори, моркву, картоплю, дині, кавуни тощо), а також плодові (черешні, вишні, яблуні, груші, персики, сливи). Спочатку на рослинах, на яких оселяються колонії шкідників, призупиняється вегетація, потім жовкне й скручується листя, в результаті рослина гине.
Для городніх культур діяльність попелиць особливо небезпечна, адже шкідники переносять із рослини на рослину вірусні захворювання, боротьба з якими, на жаль, в більшості випадків малоефективна або і взагалі неможлива. Тож треба докладати максимум зусиль для знищення паразитів ще до їх масового розповсюдження.
Перш за все треба регулярно обстежувати як плодові, так і городні культури щодо виявлення на них паразитів. Крім того, враховуючи специфіку відкладання яєць самками на рослини-господарі, в першу чергу жасмин, калину, останні слід обробити одним із інсектицидів згідно з “Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” з дотриманням регламентів застосування, щоб убезпечити від них плодову продукцію. Якщо ж шкідників не надто багато, заселені ними кущі обробляють настоями полину, тютюну, цибулиння (з розрахунку не менше 200 грамів настою на 10 літрів води). Природні інсектициди діють недовго – до першого дощу, проте вони екологічно безпечні. Також безпечний засіб боротьби з попелицями – принадження на садово-городню ділянку корисних ентомофагів, які живляться попелицями. До них, зокрема, належать “сонечка”, а також золотоочки, наїзники, мухи-сіфріди. Щоб привабити їх на ділянку, необхідно висівати поруч довгоквітучі нектароносні рослини, ту ж  фацелію пижмолисту.
Той, хто любить спостерігати за природою, неодмінно помічав, що навколо попелиць часто можна побачити звичайних мурах. Здавалося б, що може бути між ними спільного? Справа в тім, що попелиці й мурахи утворюють певний симбіоз, доповнюючи один одного. Так, попелиці своїм ротовим апаратом проколюють, неначе уколом, молоде листя й висмоктують клітинний сік. Мурахи лоскочуть їх, і вони виділяють солодку рідину, яку ті залюбки споживають. І за це мурахи захищають своїх “годувальниць” від природних хижаків – тих самих “сонечок” чи золотоочок.
Щоб розірвати цей природний ланцюг і знищити попелиць природним шляхом, на штамби плодових дерев потрібно понадівати так звані “ловильні пояси”, які стануть нездоланною перепоною на шляху мурах, які рухаються стовбуром дерева, неначе автомагістраллю. Перервавши зв’язок між мурахами й попелицями, можна принаджувати ентомофагів. А вони свою справу зроблять…
Використовувати хімічні препарати у боротьбі з попелицями й іншими шкідниками потрібно дуже обережно і лише в крайньому випадку з дотриманням норм і правил застосування, порадившись із фахівцями із захисту рослин.

Василь БАГНО
Державний фітосанітарний інспектор