Черговий раз переконалася у тому, що наше життя складне не стільки через об’єктивні обставини, скільки через непрофесіоналізм людей, з якими нам доводиться мати справу.
Кілька тижнів тому, а саме 8 липня, мій син повертався з відпустки через Полтаву. На дизелі “Полтава–Кременчук” він мав їхати до станції Бабенкове. Підійшовши до каси за квитком, спитав касира, чи зупиняється потяг на потрібній йому зупинці, а потім перепитав ще раз. І в обох випадках касирка відповіла, що дизель робить зупинку у Бабенковому, і навіть квиток продала до цієї станції. Але поїзд (нічний, до речі) промчав повз станцію, навіть не загальмувавши, а зупинився вже аж у Ліщинівці, де син і змушений був вийти. Йому довелося найняти таксі і заплатити 100 гривень, щоб дістатися Бабенкового.
Якби синові у касі одразу сказали, що дизель не зупиняється на потрібній йому станції, він би купив квиток до Нових Санжар, встав би там і за годину пішки дістався б Бабенкового. І уник би тим самим стресу, непередбачуваних витрат. Та навіть не в грошах справа – неприємно, що за довідкою він звернувся не куди-небудь, а в касу вокзалу Полтави, і там отримав неправдиву інформацію. Хотілося б, аби керівництво залізниці звернуло на це увагу.

Олександра КИБКАЛО.
с. Пологи-Низ
Новосанжарського
району.